Daicon Opening Animations

Daicon III та IV Opening Animations — це дві 8-мм аніме-короткометражки, створені для з'їздів Nihon SF Taikai^[en] у 1981 та 1983 відповідно. Були створені групою мультиплікаторів-аматорів, відомих як Daicon Film, які згодом заснували анімаційну студію Gainax. Короткометражки відомі своєю незвичною для аматорських робіт високою якістю, численними відсиланнями на культуру отаку, а також несанкціонованим використанням костюма зайчика Playboy^[en]. Використання пісень Runaway Білла Конті (з саундтреку до фільму про Джеймса Бонда 1981 року «Тільки для ваших очей»), а також Twilight^[en] і Hold On Tight^[en] англійської рок-групи Electric Light Orchestra також було несанкціонованим.

Daicon III & IV Opening Animation
Промо-арт для Daicon IV
Жанр	махо-сьодзьо, пародія
Аніме-фільм
Режисер	Ямага Хіроюкі
Студія	Daicon Film
Дата виходу	1981 (III) 1983 (IV)
Тривалість	приблизно 5½ хв (III) приблизно 6 хв (IV)

Над Daicon III працювали Анно Хідеакі, Ямага Хіроюкі^[en] і Акаї Такамі^[en], а над Daicon IV — дванадцять осіб, серед яких Ямага був режисером, а Анно та Акаї — керівниками анімації. Виробництво Daicon III призвело до боргів, які були погашені за рахунок продажу відеокасет і 8-міліметрових котушок, а подальші прибутки пішли на виробництво Daicon IV. У 2001 році аніме-журнал Animage поставив короткометражки Daicon на 35 місце у списку «100 найкращих аніме».

Сюжет

Daicon III Opening Animation

Корабель Jet VTOL Наукового патруля з серії Ultraman спускається на Землю. За ним з-за дерева спостерігає школярка. Науковий патруль пропонує дівчинці склянку води та просить її полити нею редьку сорту дайкон. Дівчинка віддає честь і починає бігти, але швидко стикається з неприємностями: її шлях перегороджує Панк-Дракон. Він викликає меху з Starship Troopers^[en], і вони починають битву з дівчинкою. Вона відкидає меха вбік, однак з-під землі підіймається кайдзю. Використовуючи захований у рюкзаку реактивний прискорювач, дівчинка злітає в небо та ухиляється від атаки кайдзю, а меха летить за нею. Вони продовжують битву в повітрі. Від удару мехи дівчинка падає, наражаючи на небезпеку склянку з водою. В останню мить вона бачить видіння Наукового патруля та приходить до тями і хапає склянку, перш ніж та розіб'ється об землю.

Поновлюючи битву з мехою, вона ловить одну з його ракет і жбурляє її назад, спричиняючи потужний вибух. Розтрощена меха запускає ракету, викликаючи Ґодзіллу з символом Ідеона^[en]. Потім дівчинку переслідують Кінг Гідора та Ґамера під пісню Runaway Білла Конті. На задньому плані з'являються зоряний крейсер класу «Венатор», винищувач TIE та марсіанські бойові машини з фільму Війна світів 1953 року. Дівчина дістає з рюкзака бамбукову лінійку, яка перетворюється на світловий меч. Розрізавши навпіл Чужого Балтана з Ultraman, вона запускає з рюкзака низку мініракет. Від попадання ракети загоряється танк із серії «Годзілла». Підводний човен Атрагон розламується надвоє, а зорельоти Ямато і USS Enterprise, винищувач X-wing і Даймаджин^[en] вибухають у повному хаосі.

Дівчинка виливає склянку води на всохлий дайкон, що виступає з-під землі. Дайкон вбирає воду і перетворюється на космічний корабель «Дайкон». Осяяна світлом і одягнена у військово-морську форму, вона підіймається на борт корабля, де за штурвалом сидять продюсери фільму Окада Тошіо^[en] і Такеда Ясухіро^[en]. Коли люки закриваються, Дайкон вирушає в далекі простори всесвіту.

Daicon IV Opening Animation

Daicon IV Opening Animation починається зі скороченого 90-секундного переказу Daicon III Opening Animation під композицію Noah's Ark Кітаро^[en] з альбому Silver Cloud^[1]. Після цього звучить Prologue групи Electric Light Orchestra, а текст пісні з'являється на тлі зірок та обрисів космічного корабля «Дайкон». Сам фільм починається з того, що Prologue переходить у Twilight^[en], пісню, яка є наступною у альбомі Time^[2].

Дівчинка з попередньої анімації тепер доросла і вдягнута в костюм зайчика. Вона відбивається від безлічі фантастичних монстрів і мобільних воїнів, а потім стрибає в натовп інопланетян і розкидає їх у різнобіч. Згодом вона б'ється на світлових мечах з Дартом Вейдером, при цьому на задньому плані сидять штурмовики, а з одного ракурсу видно Зірку Смерті. З вершини скелі ксеноморф зі штучними ногами (відсилання до монстрів з Dai Sentai Goggle V, які, коли виростають гігантськими, мають такі ж металеві ноги), озброєний Discovery One, збиває дівчину з ніг енергетичним вибухом, а робот Dynaman^[en] намагається розчавити її. Дівчина з надлюдською силою відкидає робота від себе — він розбивається об скелю. Раптом в небі з'являється Чорний Меч^[en], дівчина стрибає на цього меча і катається на ньому, як на дошці для серфінгу, в повітрі. Показано кілька сцен, не пов'язаних з основним сюжетом, наприклад, Йода в ролі Yū Ida, котрий виконує японську комедійну сценку перед різними персонажами. Дівчина все ще літає на мечі та натрапляє на стрій Ultra Hawk 1 з Ultraman. Потім з'являються космічні кораблі Ямато та Аркадія^[en], прикріплені до трансформованого SDF-1 Macross, а також винищувач VF-1 Valkyrie^[en] з Макросс, озброєний світловим мечем в стилі Gundam. Повітряна битва розгортається в кав'ярні отаку. Потім дівчина летить на фоні супергероїв з американських коміксів. Повз неї пролітають безліч машин і персонажів (з Володаря перснів, Конана^[en], Нарнії, Перна^[en] тощо), серед яких клінгонський бойовий космічний корабель, місячний корабель з «Перші люди на Місяці» Герберта Веллса, Тисячолітній сокіл, лорд Джексом^[en] і громові птахи^[en]. Повернувшись на землю, дівчина зістрибує з меча, і він розділюється на сім мечів, які летять у небі, випускаючи дим семи кольорів. Далі показується ряд відомих космічних кораблів, що врізаються один в одного. Раптом над безлюдним містом вибухає «те, що можна описати лише як атомна бомба»^[2], залишаючи по собі шквал пелюсток сакури. Послідовні потрясіння Землі народжують нові світи. Коли промінь, запущений Дайконом, перетинає небо, проростає пишна зелень. Потім камера показує величезний натовп вигаданих персонажів, схід Сонця, далі вона збільшує масштаб до Сонячної системи, і фільм завершується зображенням логотипа Daicon.

Потім за кадром демонструється короткий кліп (під іншу пісню Electric Light Orchestra — Hold On Tight^[en]), в якому показуються дизайн персонажів, розкадрування, ранню чорнову анімацію, фони, анімацію ефектів та готовий монтаж. Фільм закінчується тим, що головна героїня кланяється глядачам, і на екрані з'являється напис «The End».

Виробництво

Спочатку короткометражки планували знімати на 16-міліметрову плівку, але обидві були зняті на 8-міліметрову і завершені лише вранці напередодні дебюту. Щоб погасити борги за виробництво, були продані відеокопії анімації. Лоуренс Енг назвав це першою OVA перед серіалом Dallos^[3].

Daicon III

У 1981 році на 20-му з'їзді Nihon SF Taikai (який отримав назву «Daicon III», бо проводився втретє в Осаці) була показана ця 8-міліметрова анімація. З'їзди Nihon SF зазвичай організовують студенти університетів, що знаходяться поблизу місця проведення. Daicon III також був організований місцевими студентами, в їх числі були Окада Тошіо і Такеда Ясухіро. На прохання Окади і Такеди анімацію створили Анно Хідеакі, Ямага Хіроюкі та Акаї Такамі, які на той час були студентами Університету мистецтв Осаки^[en][4]. Анно та його команда не були в ентузіазмі, але Ямага взяв на себе ініціативу просувати проект. Такеда у своїй книзі Notenki Memoirs пояснює, що Анно мав досвід роботи з паперовою анімацією, але ніколи не працював з анімаційними клітинками. Оскільки у них не було професійних навичок, вони звернулися до професійних анімаційних студій, щоб навчитися необхідним технікам, а щоб зменшити витрати, спробували використати недорогий промисловий целулоїд, який зазвичай не використовується. Їх направили до мережі магазинів для любителів аніме Animepolis Pero, але там вартість целулоїду для них була занадто висока, тому вони купили один целулоїд і відвезли його до виробника вінілу на сході Осаки, де придбали рулон за 2000 йен^[3][5]. Після вирізання та підготовки вінілових клітинок вони виявили, що пофарбовані клітинки злипаються, якщо їх складати у стопку, а суха фарба відшаровується. Отвори, необхідні для вирівнювання клітинок та аркушів паперу формату B5, призначених для анімації, були зроблені вручну за допомогою офісного степлера^[5].

Робота проводилася в порожній кімнаті будинку Окади, де також вівся їхній бізнес. Анно, Акаї та Ямага працювали над виробництвом повний робочий день, виробництво не було професійним, але Такеда назвав Окаду продюсером, Ямагу — режисером, Акаї — мультиплікатором персонажів, а Анно — мультиплікатором мехів. Такеда також зазначив, що в роботі брали участь й інші люди, але все ж таки приписує Ямазі, Акаї та Анно безпосередню роботу над створенням фільму. Знімання проводилося камерою на штативі, а кадри вказував Анно, оскільки у виробництві не було часових таблиць^[5].

Тедзука Осаму не бачив цю анімацію на самому з'їзді Daicon III, але пізніше того ж вечора йому показали її Акаї та Ямага. Після перегляду Тедзука зауважив: «Ну, у фільмі, безумовно, було багато персонажів. … Але були й такі, яких у фільмі не було». Пізніше Акаї і Ямага зрозуміли, що Тедзука мав на увазі своїх персонажів, згодом вони були використані в Daicon IV^[5]. За словами Окади Тошіо, тема води у фільмі уособлює «можливість», а Лоуренс Енг, дослідник отаку, описує цю тему як «найкраще використовувати свої можливості, борючись проти тих, хто намагається їх відібрати»^[3].

Команда, яка працювала над короткометражкою і зібралася на з'їзді SF, мала розпуститися після закінчення Daicon III. Однак вони пошкодували, що втратять досвід і навички командної роботи, які здобули під час проведення заходу, тому започаткували новий проект з метою краще підготуватися до проведення наступного Nihon SF. Тому була створена компанія Daicon Film^[6]. Окада продавав товари Daicon Film у своїй крамниці General Products. Таким чином він продав понад 3000 відеозаписів вартістю понад 10 000 єн. Прибутки були використані для оплати виробництва наступного фільму. Далі Daicon Film випустила 8-міліметрові фільми токусацу Aikoku Sentai Dai Nippon, Kaiketsu Noutenki^[en] та Kaettekita Ultraman. Ці фільми, а також анімація Daicon III Opening Animation були широко представлені в аніме-журналі Animec, і Daicon Film поступово здобувала визнання.

Daicon IV

У 1983 році Nihon SF Taikai знову мав відбутися в Осаці, і це був уже четвертий з'їзд SF в Осаці під назвою Daicon IV. Функції виконавчого комітету Daicon IV практично виконувала Daicon Film^[6].

Спочатку передбачалося, що Daicon IV Opening Animation триватиме п'ятнадцять хвилин, але складність виробництва призвела до скорочення тривалості^[3]. У титрах фільму зазначено, що над ним працювала команда з дванадцяти осіб. Режисером фільму став Ямага, а режисерами анімації — Анно та Акаї. Художником став Саегуса Тору, а анімацію створювали Садамото Йошіюкі, Маеда Махіро^[en] та Кійозумі Норіфумі. До співпраці також долучилися професійні мультиплікатори з анімаційної компанії Artland, зокрема Ітано Ічіро^[en], Хірано Тошікі^[en], Какіноучі Нарумі^[en], Морікава Садамі та Міятаке Казутака^[4]. Анно та Ямага були запрошені до Токіо групою з планування наукової фантастики студії Studio Nue, яка звернула увагу на якість Daicon III, і познайомила їх з Artland, що призвело до їхнього приєднання до команди телевізійної анімації Супервимірна фортеця Макросс. Їхня діяльність у Токіо стала сходинкою до їхньої подальшої професійної кар'єри. Крім того, до Daicon Film приєдналися друг Акаї з рідного міста Маеда та Садамото, старший товариш Маеди по університету.

Виробництво Daicon IV відбувалося в будівлі під назвою Hosei Kaikan, що належала текстильній профспілці. Такеда визначив її як «анімешний потогінний цех», будівля зачинялася о 21:00, більшість персоналу зачинялася всередині та працювала всю ніч без кондиціонера^[5]. Пізніше, у 1984 році, Daicon Film зняла фільм токусацу Yamata no Orochi no Gyakushū^[en] на 16-міліметрову плівку, що на той час було рідкістю для незалежного кіно. Цей фільм було продано компанії Bandai^[en] у 1985 році. Наприкінці 1984 року, після завершення проекту Royal Space Force: The Wings of Honnêamise, Daicon Film була розпущена і перетворена на анімаційну студію Gainax. Розвиток від Daicon Film до заснування Gainax можна простежити у деталях виробництва Wings of Honnêamise, які в той час ексклюзивно публікувалися в щомісячному журналі Model Graphix.

Випуск та сприйняття

Про Daicon III написали в журналі Animec, що призвело до запитів на публічний показ фільму. Щоб погасити борги за виробництво, було прийнято рішення продавати касети з фільмом. До релізу були додані додаткові оригінальні ілюстрації та розкадрування. Продаж дозволив сплатити борги, а прибуток був використаний для виробництва Daicon IV^[5].

Через проблеми з авторськими правами офіційний випуск короткометражок виявився неможливим. Для американського релізу фільму було відмовлено у правах на використання костюма зайчика Playboy, а також не було отримано прав на використання музики Білла Конті та Electric Light Orchestra. Проте, в Японії був неофіційно випущений Laserdisc з Daicon III та Daicon IV як бонусний матеріал до книги про створення цих короткометражок вартістю 16 000 єн. Цей лазерний диск вважається рідкісним і дуже цінним серед колекціонерів, його ціна на онлайн-аукціонах може перевищувати тисячу доларів^[7].

Спадщина

З моменту виходу короткометражок на них неодноразово посилалися в японських медіапродуктах, особливо тих, що зосереджені на культурі отаку. Персонажі з них з'являються в OVA Otaku no Video^[en] 1991 року. Початкова заставка японського телесеріалу Train Man^[en] 2005 року використовує тему Electric Light Orchestra та головну героїню з Daicon IV^[8]. У п'ятому епізоді аніме FLCL під назвою «Крихка куля» Харуко, одягнена в костюм червоного зайчика, літає на бас-гітарі та кричить «Дайкон V!» перед тим, як атакувати гігантського робота за допомогою рогатки^[9]. Починаючи з 2008 року, конкурс AMV від Otakon^[en] відкривається відеороликом, який включає уривки з Daicon IV (за винятком 2017 року)^[10].

На фестивалі Fanimecon Ямага сказав: «[Ці короткометражки — це] джерело гордості та те, що хочеться задушити». Акаї заявив: «Я не хочу їх бачити ще довго. Одна лише думка про них викликає у мене мурашки по спині»^[11]. Лоуренс Енг зазначив, що без Daicon компанія Gainax, можливо, ніколи б не існувала^[12]. У 2001 році аніме-журнал Animage поставив фільми Daicon на 35-те місце у списку «100 найкращих аніме», які вийшли протягом 20 століття^[13]. У серпні 2023 року на Wonder Festival^[en] була представлена спеціальна виставка, присвячена 40-річчю Daicon IV^[14].

Daicon 33

Новий проект Gainax під назвою DAICON FILM 33 був анонсований 8 січня 2014 року до 33-ї річниці Daicon Film. В основі нього лежало «відродження DAICON FILM» і він супроводжувався випуском товарів, пов'язаних із творами студії, випущених у 1980-х, зокрема, з Daicon III та Daicon IV. Акаї Такамі намалював нову ілюстрацію Daicon Bunny Girl, яка була розміщена на головній сторінці офіційного сайту Gainax^[15].

Реставрація Daicon III

У 2021 році Daicon Film відродилася, щоб створити ремастер Daicon III за участю невідомого члена оригінальної команди короткометражки. Першою про це повідомила група фанатів Kineko Video (тоді відома як FemboyFilms), яка раніше отримала попередження за власну спробу реставрації з 8-міліметрової плівки. Оголошення було зроблено з дозволу Daicon Film^[16][17][18].