Funisciurus isabella

Funisciurus isabella — вид гризунів родини Sciuridae. Зустрічається в Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Республіці Конго, Екваторіальній Гвінеї та Габоні. Його природними середовищами існування є тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси, а також субтропічні або тропічні вологі гірські ліси.

Funisciurus isabella
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:	Funisciurus
Вид:	F. isabella
Біноміальна назва
Funisciurus isabella (J. E. Gray, 1862)
Синоніми
Sciurus isabella J. E. Gray, 1862

Опис

Це досить невелика вивірка, довжина тіла якої становить близько 154 мм, а хвіст — близько 160 мм. Самці, як правило, трохи більші за самиць. Хутро на спині сиво-коричневе, окремі волоски мають чорні стрижні та палеві кінчики. З кожного боку тварини проходять дві чорні смуги: одна від вух до хвоста, а друга від плеча до крупа. Між смугами хутро охристо-коричневе. Хутро на животі сірувате, окремі волоски мають сірі стрижні та білі кінчики. Хвіст вкритий довгим волоссям з палево-коричневою основою, чорними стрижнями та матовими палевими кінчиками^[2].

Спосіб життя

Ця вивірка найчастіше пересувається поодинці або парами, а іноді й групами по три особини. Вони досить голосні, один із криків — характерний щебетаючий сигнал тривоги. Оскільки вони проводять більшу частину часу, шукаючи їжу в густих заростях, ліанах та повзучих рослинах, їх часто можна впізнати за звуками, які вони видають, а не візуально. Вони харчуються переважно фруктами та насінням, але також споживають невелику кількість зеленого листяного матеріалу, членистоногих, таких як мурахи, терміти та гусениці, а також гриби. Гніздо — клубок з листя та волокон, і одне потомство за раз здається нормальним явищем^[2].