Умовний неприятель

Умовний неприятель (також «сили супротивника», англ. opposing force, скорочено OPFOR) — це військове формування, що представляє супротивника у сценаріях військових навчань. Схожий за змістом термін — ескадрилья агресора — використовується деякими військово-повітряними силами.

Солдати «сил противника» США грають роль іракських повстанців у Форт-Полк, штат Луїзіана. ^[1]

На базовому рівні військовий підрозділ може служити «протиборчою силою» у конкретному сценарії, відрізняючись від своїх «противників» лише поставленими перед ним цілями. Проте великі армії зазвичай містять спеціалізовані групи, навчені тому, щоб точно відтворювати реальних ворогів, щоб забезпечити реалістичніший досвід у військових іграх (навчаннях). У той же час, щоб уникнути дипломатичних конфліктів у разі вказівки реальної нації як ймовірного ворога, у навчальних сценаріях часто використовуються вигадані країни, але з військовими характеристиками, схожими на очікуваного реального противника.

Сполучені Штати мають Національний навчальний центр Форт-Ірвін із приписаним до нього 11-м бронекавалерійським полком, який виконує роль OPFOR. Об'єднаний навчальний центр готовності (JRTC) у Форт-Полк — ще один великий навчальний полігон, зазвичай призначений для підрозділів легкої піхоти, де роль OPFOR грає 1-й батальйон 509 повітряно-десантного піхотного полку. Об'єднаний центр підготовки до маневрів армії (JMRC, в Хоенфельсі, Баварія, Німеччина) використовує 1-й батальйон 4-го піхотного полку як OPFOR. Інші основні підрозділи включають Першу армію Сполучених Штатів, що складається з 16 навчальних бригад, які часто служать як OPFOR.

Склад та озброєння

Сполучені Штати

UH-1H імітує Мі-24 у Форт-Ірвіні у 1985 році.

Наразі є три основні навчальні центри, в яких використовуються підрозділи OPFOR для армії США :

• Національний навчальний центр або NTC у Форт-Ірвіні, Каліфорнія, базовим підрозділом є 11-й бронекавалерійський полк (Blackhorse)^[2]
• Об'єднаний навчальний центр готовності або JRTC у Форт-Полк, штат Луїзіана, базовим підрозділом є 1-й батальйон 509-го парашутно-піхотного полку (Джеронімос)^[3]
• Об'єднаний багатонаціональний центр готовності або JMRC (раніше відомий як Навчальний центр бойових маневрів або CMTC) в Хоенфельсі, Німеччина^[4] — базовий підрозділ — 1-й батальйон 4-го піхотного полку (окремий).

Різні військові об'єкти або основні підрозділи США мають власні місцеві версії «сил противника», що використовуються для навчань. У спільних австралійсько-американських військових навчаннях «Крокодил '03» брали участь протиборчі сили під керівництвом Австралії, в яких солдати з низки австралійських підрозділів працювали разом із контингентом Корпусу морської піхоти США.^[5]

Декілька підрозділів сил оборони конкретних штатів служили підрозділами OPFOR під час навчання Національної гвардії. Військовий резерв штату Каліфорнія,^[6] Сили оборони штату Джорджія^[7] та Нью-Йоркська гвардія надали свої послуги як OPFOR своїм колегам з Національної гвардії. У 2018 році Сили оборони штату Джорджія створили батальйон OPFOR^[8] для надання допомоги солдатам Національної гвардії у підготовці перед розгортанням.

Звання та відзнаки

У період холодної війни «сили неприятеля» використовували власні знаки розрізнення звань, що нагадували радянські (тонкі горизонтальні смуги — єфрейтор і молодший сержант, товсті горизонтальні — сержанти, тонкі вертикальні з п'ятикутниками — офіцери, товсті вертикальні з п'ятикутниками — підполковник і полковник).^[9][10] Крім того, офіцери та генерали часом носили яскраві нашивки на комірах і рукавах. У зв'язку зі зміною міжнародної обстановки у 1990-ті роки від системи у «радянському» стилі відмовилися.

Сучасна система звань та знаків розрізнення «сил противника» в США нагадує знаки відмінності чинної армії з невеликими змінами: у генералів — комбінація схрещених шабель та 7-кінцевого листа (знак розрізнення майора в армії США), у офіцерів від майора до полковника — від 1 до 3-х 7-кінцевих листів, від 2-го лейтенанта до капітана — від 1 до 3 вертикальних прямокутників (знак розрізнення 2-го лейтенанта в армії США — горизонтальний прямокутник), у солдатів і сержантів шеврони перевернуті на 180 градусів, а замість зірок на них використовуються кола та 7-кінцеве листя.

Іноді «сили неприятеля» носять уніформу, колір якої навмисно відрізняється від звичайного кольору форми ЗС США.

Франція

У французькій армії FORAD (FORce ADverse, ворожа сила) використовується для навчання армії як у Центрі бойової підготовки (CENTAC) у Майї-ле-Кам, так і в Centre d'entraînement aux action en zone urbaine (CENZUB, Навчальний центр військових дій у міських межах).^[11] Списані танки АМХ-30 використовувалися для імітації радянських Т-72 до 2018.^[12]

Інші країни

Спеціальні «сили умовного супротивника» існують у низці навчальних центрів збройних сил Великобританії, Австралії, Південної Кореї (в останньому випадку вони імітують сили КНДР).

Галерея

• 
  Снайпер французьких «сил противника» у навчальному центрі CENZUB. Камуфляжний візерунок відрізняється від типових для французької армії.
• 
  Солдати 4-го піхотного полку у формі «сил противника» армії США (бойова форма чорного кольору з оливковим текстом "OPFOR" на плечі)
• 
  OSV, що імітує радянську БМП у NTC, Форт-Ірвін, Каліфорнія.
• 
  Морські піхотинці США використовують колишню радянську машину МТ-ЛБ у складі ОПФОР під час навчань.
• 
  Навчання ОПФОР у 2012 р.
• 
  Сучасні відзнаки полковника «сил противника» в армії США
• 
  Знаки відмінності та уніформа «сил противника» США в період «холодної війни»

Див. також

• Вейшнорія
• Червона команда