Гірчак земноводний

Гірчак земноводний (Persicaria amphibia (L.) Delarbre, синонім — Polygonum amphibium L.) — трав'яниста рослина з родини гречкових.

Гірчак земноводний
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гречкові (Polygonaceae)
Рід:	Persicaria
Вид:	Гірчак земноводний (P. amphibia)
Біноміальна назва
Persicaria amphibia (L.) Delarbre 1800
Синоніми
Chulusium amphibium (L.) Raf. Chulusium fluitans Raf. Chulusium natans Raf. Persicaria amphibia (L.) Gray Persicaria amurensis (Korsh.) Nieuwl. Persicaria coccinea (Muhl. ex Willd.) Greene Persicaria fluitans Montandon Persicaria hartwrightii (A.Gray) Greene Persicaria muhlenbergii (Meisn.) Small Polygonum amphibium L. Polygonum coccineum Muhl. ex Willd. Polygonum emersum (Michx.) Britton Polygonum hartwrightii A.Gray Polygonum muhlenbergii (Meisn.) S.Watson Polygonum natans Eaton Polygonum rigidulum E.Sheld. Polygonum salicifolium Schur

Морфологія

Гірчак земноводний, квітка

Багаторічна рослина. Кореневище повзуче, гіллясте, у вузлах вкорінюється. Стебло висотою 50-150 см, пряме, просте, прижато-жорстковолосисте, гіллясте, у водної форми (var. natans Leyss) сильно подовжене, гнучке. Листя у сухопутної форми довгасто-ланцетні, майже сидячі, притиснуто-волосисті, у водної — блискучі, з довгими черешками, довгасті, з округлою або серцеподібною основою. Квітки зібрані в щільні колосся на кінці стебла або на кінцях його гілок; Оцвітина яскраво-рожева або біла. Плід — чорний, блискучий горішок, опуклий з обох сторін. Цвіте у червні — вересні. Плоди дозрівають у серпні — вересні.

Екологія

Гірчак земноводний (водна форма)

Сухопутна форма виростає на піщаних і глинястих берегах, прирічкових луках, водна форма — у повільно текучих або стоячих водах, у заплавах річок, у старицях, озерах, ставках.

Розповсюдження

• Африка
  • Північна Африка: Алжир; Туніс
  • Південна Африка: Лесото; Південно-Африканська Республіка: Вільна держава, Трансвааль
• Помірна Азія
  • Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя
  • Китай: Аньхой, Ґаньсу, Ґуйчжоу, Хебей, Хейлунцзян, Хенань, Хубей, Хунань, Цзянсу, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Нінся, Цінхай, Шеньсі, Шаньдун, Шаньсі, Сичуань, Синьцзян, Тибетський автономний район, Юньнань
  • Східна Азія: Японія — Хоккайдо, Хонсю; Корея
  • Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан
  • Монголія
  • Далекий Схід Росії
  • Сибір: Алтайський край; Східний Сибір; Західний Сибір
  • Західна Азія: Афганістан; Іран; Ліван; Сирія
• Тропічна Азія
  • Індійський субконтинент: Бутан; Індія; Непал; Пакистан
• Європа
  • Східна Європа: Білорусь; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія
  • Північна Європа: Данія; Фарерські острови; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія
• Північна Америка
  • Східна Канада: Квебек, Нова Шотландія, Онтаріо, Острів Принца Едварда, Нью-Брансвік, Ньюфаундленд; Сен-П'єр і Мікелон
  • США — Іллінойс, Айова, Канзас, Міннесота, Міссурі, Небраска, Північна Дакота, Оклахома, Південна Дакота, Вісконсин, Коннектикут, Індіана, Мен, Массачусетс, Мічиган, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Огайо, Пенсільванія, Род-Айленд, Вермонт, Західна Вірджинія, Колорадо, Айдахо, Монтана, Орегон, Вашингтон, Вайомінг, Нью-Мексико, Техас, Арканзас, Делавер, Кентуккі, Луїзіана, Меріленд, Міссісіпі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Теннессі, Вірджинія, Аризона, Каліфорнія, Невада, Юта
  • Субарктична Америка: Канада — Північно-західні території, Юкон; Ґренландія; Аляска
  • Західна Канада: Саскачеван, Альберта, Манітоба, Британська Колумбія

Голарктичний вид. Зустрічається майже по всій території України, крім крайнього півдня.

Хімічний склад

Рослина містить дубильні речовини (в кореневищах — 18 — 21,7 %, в листках — 5 — 10 %), алкалоїди, аскорбінову кислоту (у листях — до 31 мг%).

Використання

У народній медицині вживали кореневище і листя. У траві містяться флавоноїди, органічні кислоти і дубильні речовини (5-10%), каротин (16,5%), вітамін C та ефірна олія. Кореневище містить дубильні речовини (близько 20 %), органічні кислоти, пектинові та інші сполуки^[1]. Його застосовували як в'яжучий та сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, як антиневралгічний засіб, при сифілісі, геморої. Есенцію зі свіжого кореневища застосовують у гомеопатії.

Насіння — цінний корм для домашньої та дикої водоплавної птиці. Рослину можна використати як декоративну у водоймищах.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України