Проксі-сервер

Шаблон:Проксі-сервер Проксі-сервер (від англ. proxy — «представник, уповноважений») — серверна програма, що діє як посередник між клієнтом, що запитує ресурс, і сервером, що надає цей ресурс, в комп'ютерних мережах^[1]. Це слугує методом спрощення або контролю складності запиту, або надає додаткові переваги, такі як балансування навантаження, конфіденційність або безпека. Проксі-сервери були розроблені для додавання структури та інкапсуляції розподіленим системам^[2]. Спочатку клієнт з'єднується з проксі-сервером і запитує який-небудь ресурс (наприклад, e-mail), розташований на іншому сервері. Потім проксі-сервер або підключається до вказаного сервера та отримує ресурс у нього, або повертає ресурс з власного кешу (у випадках, якщо проксі має свій кеш).

Використання

Найчастіше проксі-сервери застосовуються для:

• Забезпечення доступу з комп'ютерів локальної мережі в інтернет.
• Кешування даних: якщо часто відбуваються звернення до одних і тих же зовнішніх ресурсів, то можна тримати їх копію на проксі-сервері та видавати за запитом, знижуючи тим самим навантаження на канал у зовнішню мережу і прискорюючи отримання клієнтом шуканої інформації.
• Стиснення даних: проксі-сервер завантажує інформацію з інтернету і передає інформацію кінцевому користувачеві в стислому вигляді. Такі проксі-сервери використовуються в основному з метою економії зовнішнього трафіка.
• Захист локальної мережі від зовнішнього доступу: наприклад, можна налаштувати проксі-сервер так, що локальні комп'ютери будуть звертатися до зовнішніх ресурсів тільки через нього, а зовнішні комп'ютери не зможуть звертатися до локальних взагалі (вони бачать тільки проксі-сервер).
  Див. також: NAT
• Обмеження доступу з локальної мережі до зовнішньої: наприклад, можна заборонити доступ до певних вебсайтів, обмежити використання інтернету якимось локальним користувачам, встановлювати квоти на трафік або смугу пропускання, фільтрувати рекламу і віруси.
• Анонімізації доступу до різних ресурсів. Проксі-сервер може приховувати відомості про джерело запиту або користувача. У такому разі цільовий сервер бачить лише інформацію про проксі-сервер, наприклад, IP-адресу, але не має можливості визначити дійсне джерело запиту. Існують також проксі-сервери спотворюючі, які передають цільовим серверам неправдиву інформацію про справжнього користувача.

Проксі-сервер, до якого може отримати доступ будь-який користувач мережі інтернет, називається відкритим^[3].

Види проксі-серверів

Прозорий проксі — схема зв'язку, при якій трафік, або його частина, перенаправляється на проксі-сервер неявно (засобами маршрутизатора). При цьому клієнт може використовувати всі переваги проксі-сервера без додаткових налаштувань, але з іншого боку, не має вибору.

Зворотний проксі — проксі-сервер, який на відміну від прямого, ретранслює запити клієнтів із зовнішньої мережі на один або декілька серверів, логічно розташованих у внутрішній мережі. Часто використовується для балансування мережевого навантаження між декількома вебсерверами і підвищення їх безпеки, граючи при цьому роль міжмережевого екрану на прикладному рівні^[4][5].

Технічні подробиці

Схематичне зображення проксі-сервера, де комп'ютер посередині діє як проксі-сервер між двома іншими.

Клієнтський комп'ютер має налаштування (конкретної програми або операційної системи), відповідно до якої всі мережеві з'єднання по деякому протоколу здійснюються не на IP-адресу сервера (ресурсу), що виділяється з DNS-імені ресурсу, або безпосередньо завдань, а на IP-адресу (і інший порт) проксі-сервера.

За необхідності звернення до будь-якого ресурсу за цим протоколом, клієнтський комп'ютер відкриває мережеве з'єднання з проксі-сервером (на потрібному порті) і здійснює звичайний запит так, якби він звертався безпосередньо до ресурсу.

Розпізнавши дані запиту, перевіривши його коректність і дозвіл для клієнтського комп'ютера, проксі-сервер, не розриваючи з'єднання, сам відкриває нове мережеве з'єднання безпосередньо з ресурсом і робить той же самий запит. Отримавши дані (або повідомлення про помилку), проксі-сервер передає їх клієнтському комп'ютеру.

З цього випливають два основні обмеження звичайного проксі-сервера:

1. Проксі-сервер повинен бути повнофункціональним сервером і клієнтом для кожного підтримуваного протоколу.
2. Проксі-сервер може обслуговувати тільки ті мережеві протоколи, у запиті яких передається ім'я або IP-адреса ресурсу (не належить до прозорих проксі — вони отримують IP-адресу безпосередньо з перехопленого з'єднання).

В часи становлення Інтернету проксі-сервери були найпопулярнішим способом виходу в Інтернет з локальних мереж. Цьому сприяли такі обставини:

• Основний протокол, що використовувався — http, який легко проксіюється;
• Підтримка проксі більшістю браузерів і/або операційних систем;
• Контроль доступу та облік трафіку по користувачам;
• Проксі-сервер — це звичайна програма (а не системна), яка може працювати з мінімальними правами на будь-якій ОС з підтримкою мережі (стека TCP/IP);
• Відсутність доступу в Інтернет по інших протоколах часто було більше перевагою, ніж недоліком.

У зв'язку зі зростанням ролі інших мережевих протоколів, переходом до тарифікації послуг інтернету по швидкості доступу, а також появою дешевих апаратних маршрутизаторів з функцією NAT, використання звичайних проксі-серверів для виходу користувачів у Інтернет застосовується вкрай рідко.

Однак великого поширення набули прозорі проксі-сервери (протоколу http та деяких інших), в тому числі й ті, що входять до складу багатьох апаратних маршрутизаторів для доступу до інтернету, з метою збору статистики та контролю доступу до сайтів. Інші порти (протоколи) при цьому проходять через NAT.

Поширені проксі-сервери

З відкритим кодом:

• 3proxy (BSD, вільний, багатоплатформний, невеликий проксі-сервер);
• GoProxy (GPLv3, високопродуктивний HTTP(S) проксі, SOCKS5 проксі, WEBSOCKET, TCP, UDP проксі-сервер, що підтримує проксі-ланцюжок, переадресацію nat в різних каналах, переадресацію TCP/UDP портів, переадресацію SSH, написаний на мові Go)^[6];
• glider (GPLv2, прямий проксі з підтримкою декількох протоколів)^[7];
• gost (MIT, простий тунель, написаний на Go)^[8];
• Envoy (проксі та комунікаційна шина L7, розроблена для великих сервіс-орієнтованих архітектур)^[9];
• Ergo Proxy — простий зворотний проксі, який слідує філософії Unix, для управління локальними доменами^[10];
• FlClash (багатоплатформний проксі-клієнт)^[11];
• mitmproxy(інші мови) (перехоплюючий інтерактивний проксі-сервер із підтримкою SSL/TLS для HTTP/1, HTTP/2 і WebSockets; go-mitmproxy — реалізація mitmproxy на мові Go)^[12];
• Nginx (BSD, вебсервер, що має режим роботи як reverse proxy і часто для цього використовується);
• OpenChange Project — прозора (GPLv2) і портативна реалізація сервера Microsoft Exchange і протоколів Exchange для взаємодії з клієнтами Microsoft Outlook або серверами Microsoft Exchange^[13];
• Privoxy (проксі-інструмент із розширеними можливостями фільтрації інтернет-контенту для захисту конфіденційності);
• Proxychains-ng(інші мови) (GPL, проксіфікатор);
• Sōzu — HTTP реверсний проксі, побудований на Rust, який може обробляти тонкі зміни конфігурації під час виконання без перезавантажень і розроблений таким чином, щоб ніколи не зупинятися^[14].
• Squid (GPL, багатоплатформовий);
• ssl-proxy (зворотний SSL-проксі з автогенерованими сертифікатами)^[15];
• TLS termination proxy (проксі-сервер завершення TLS)
• TOR (BSD, багатоплатформовий).

Пропрієтарні:

• Інтернет Контроль Сервер(інші мови) (shareware, є безкоштовна версія «ІКС Lite»^[16], віртуальна машина).

Див. також

• Вебкешування
• Вебпроксі
• Замісник (шаблон проєктування)
• Конфіденційність в Інтернеті
• Шлюз прикладного рівня(інші мови)
• SMTP proxy(інші мови)