Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Radioplane OQ-2

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Radioplane OQ-2
Remove ads

OQ-2 — дрон-мішень виробництва компанії Radioplane, перший серійний БПЛА у Сполучених Штатах. Подальша версія, OQ-3, стала найбільш широко використовуваним безпілотним літальним апаратом у США, понад 9400 одиниць було створено під час Другої світової війни.

Коротка інформація RQ-4, OQ-2, OQ-3, OQ-7, OQ-13, OQ-14, та TDD, Призначення ...
Remove ads

Історія

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Мерілін Монро з пропелером від дрона РП-5

OQ-2 спочатку був невеликою моделлю радіокерованого літака, розробленою Волтером Райтером. Конструкцію разом із конструкцією двигуна придбав актор Реджинальд Денні, який продемонстрував іншу модель армії США в 1940 році. Назвавши нову конструкцію RP-2, він продемонстрував кілька оновлених версій армії таких як RP-2, RP-3 і RP-4 у 1939 році.[1]

У 1940 році армія розмістила замовлення на 53 одиниці RP-4 (деякі джерела називають RP-4 OQ-1, але це позначення ніколи не було йому присвоєно). Це невелике замовлення призвело до набагато більшого замовлення в 1941 році на схожий RP-5, який став OQ-2 армії США. OQ означає «субмасштабну ціль». Військово-морські сили США також купили безпілотник, назвавши його TDD-1, для Target Drone, Denny, 1. Тисячі були побудовані, виготовлені на заводі Radioplane в аеропорту Ван Найс у столичному районі Лос-Анджелеса.

Саме на цій фабриці 26 червня 1945 року армійський фотограф Девід Коновер побачив молоду жінку-монтажницю, на ім'я Норма Джин Догерті, яка, на його думку, мала потенціал як модель. Її сфотографували на заводі, що призвело до її появи на постерах та у журналах як пін-ап моделі, яка незабаром змінила ім'я на Мерілін Монро.[1]

Remove ads

Опис і варіанти

Узагальнити
Перспектива

OQ-2 — простий літальний апарат, оснащений двоциліндровим двотактним поршневим двигуном потужністю 6 к.с. (4.5 кВт) і приводу двох гвинтів, що обертаються протилежно. Система управління RC була створена компанією Bendix. Запуск здійснювався лише за допомогою катапульти, а якщо він витримав тренування з мішенню, він повертався за допомогою парашута. Шасі використовувалися лише на версіях OQ-2, проданих армії, щоб пом'якшити приземлення на парашуті. Жоден з безпілотних літальних апаратів, включаючи вдосконалені варіанти, які поставляються на флот, не мав шасі. Наступні варіанти, що надходили в армію, не мали шасі.

OQ-2 привів до серії подібних, але вдосконалених варіантів, з OQ-3 / TDD-2 і OQ-14 / TDD-3, виробленими у великій кількості. Протягом війни компанією «Радіоплан» (включаючи ліцензованих підрядників) і конкурентними компаніями була створена низка інших безпілотників-мішеней, більшість з яких так і не досягли стадії прототипу, що пояснює прогалини в послідовності позначення між «OQ-3» і «OQ- 14».

Після закінчення Другої світової війни були проведені різні експерименти з дронами-мішенями Радіоплан. В одному експерименті 1950 року для прокладки дроту військового зв'язку використовувався безпілотник QQ-3 Радіоплан.[2]

За роки війни компанія «Радіоплан» виготовила майже п'ятнадцять тисяч безпілотників. У 1952 році компанія була куплена компанією Northrop.

Remove ads

Вцілілі літаки

Thumb
OQ-2 на виставці в Музеї авіаційної безпілотної техніки

Технічні характеристики (OQ-2)

Загальна характеристика

  • Довжина: 8 футів 8 дюймів (2,65 м)
  • Розмах крил: 12 футів 3 дюйми (3,73 м)
  • Вага брутто: 104 фунтів (47 кг)
  • Силова установка: 1 × Righter O-15-1, 7 к.с. (5 кВт)

Продуктивність

  • Максимальна швидкість: 85 миль/год (137 км/год, 74 вузли)
  • Витримка: 1 година

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads