Ut queant laxis

«Ut queant laxis» — католицький гімн Івану Хрестителю, написаний латинською мовою. Традиційно приписується Павлу Диякону, лангобардському історику, який жив у VIII столітті. Автором мелодії гімну нині прийнято вважати Гвідо Аретинського (перша третина ХІ ст.)^[1]. Перші склади кожного рядка першої строфи гімну (за типом акровіршу) послужили назвами ступенів звукоряду (нот). У традиційній католицькій літургії (див. григоріанський хорал) розспів «Ut queant laxis» приурочений до свята Різдва Івана Хрестителя^[2][3].

Коротка характеристика

Особливість гімну така, що кожен рядок першої строфи виконується на ступінь вище попередньої. В XI столітті Гвідо Аретинський придумав систему сольмізації, в якій встановив збережені до наших днів складові назви ступенів звукоряду: ут (згодом замінена на до), ре, мі, фа, соль, ля. Спочатку, назв було шість, оскільки Гвідо використовував гексахорд. Склад сі був доданий в XVIII столітті за першими літерами слів Sancte Ioannes. Оскільки закритий склад ут незручно виконувати, в XVII столітті Джованні Баттіста Доні запропонував замінити його на до в честь Господа (лат. Dominus). Він же запропонував сьому сходинку позначати складом бі.

Текст

Перша строфа:

Ut queant laxis

resonare fibris,

Mira gestorum

famuli tuorum,

Solve polluti

labii reatum,

Sancte Iohannes.

Переклад

Запис мелодії квадратною нотацією

Запис мелодії у сучасній нотації

Щоб слуги твої

голосами своїми

змогли оспівати

дивні діяння твої,

очисти гріх

з наших зганьблених вуст,

о, Святий Іоанн.