Іванова-Артюхова Аделаїда Володимирівна

Аделаїда Володимирівна Іванова-Артюхова (1903—1936 (?)) — українська мистецтвознавиця, музейна працівниця, репресована художниця «Розстріляного відродження»^[1][2].

Іванова-Артюхова Аделаїда Володимирівна
Народилася	1903
Померла	1936
Країна	Україна
Діяльність	мистецтвознавиця

Біографія

Дочка вчителя. Із дворян. Закінчила Київський інститут народної освіти (1924). Працювала у Всеукраїнському Історичному музеї ім. Шевченка, помічниця Ернст Федір Людвіговичаю. Промоційна робота: «Соціальні коріння паралелей і розходжень між українською літературою і малярством доби промислового капіталізму».

Вивчала українську графіку ХІХ-ХХ ст. — твори К. Трутовського, про якого видала ряд праць, в тому числі, монографію^[3], та О. Кравченка. Друкувалась у журналі «Бібліологічні вісті». Виконала екслібрис для О. Оглоблина.

Чоловік — Сергій Титаренко^[4].

Після конфіскації його друкарні на розі Хрещатика й Фундуклеївської — головна редакторка видавництва «Книгоспілка».

1919 подружжя мешкало на вул. Боричів Тік, 33, пом. 4. У них бували письменники-неокласики та мистецтвознавці (Ф. Ернст та ін.). Ім'я її чоловіка згадується в «Неокласичному марші».

Чоловік був ув'язнений 1929 у зв'язку зі справою СВУ, засланий до Воронежа. Під час війни виїхав на еміграцію^[5].

Остання адреса подружжя — вул. Франка Івана, 26, пом. 10.

Аделаїда Артюхова була ув'язнена 3 листопада 1935. Звинувачувалась в співчутті і зв'язках з «українськими буржуазними націоналістами».

На допиті 11 січня 1936 Артюхова розповіла про виявлений у неї лист, що написала його до вигаданої особи: «Этим письмом я хотела скрыть от [Полины Тимофеевны] Николаенко свою службу и показать ей на свою близость к украинским националистическим кругам»^[6].

Рішенням Окремої наради при НКВД СРСР від 9 березня 1936 ув'язнена в ИТЛ^[7] на 3 роки. Відправлена до Маріїнська. Подальша доля невідома^[8].