Ігнатенко Анастасія Степанівна

Ігнатенко Анастасія Степанівна (нар. 7 листопада 1914(19141107), м. Зіньків — 4 травня 2010, м. Зіньків) — учитель історії, почесний громадянин Зіньківщини.

Ігнатенко Анастасія Степанівна
Народилася	7 листопада 1914(1914-11-07)  Зіньків, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	4 травня 2010(2010-05-04) (95 років)  Зіньків, Полтавська область, Україна
Країна	Україна
Діяльність	шкільна вчителька, музейниця
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігнатенко.

З життєпису

У 1943—1944 роках — учитель початкових класів Шевченківської початкової школи Зіньківського району. У 1944—1975 роках — учитель історії Зіньківських середніх шкіл № 1 та № 2.

Створила перший в Україні музей (1957), представлений на першому Всеукраїнському зльоті юних істориків 1960 року. 1970 року, до 25-річчя Перемоги, створила кімнату Бойової Слави, 1984 — музей Бойової Слави і галерею військової Слави. Музей став центром військово-патріотичного виховання. Нині — зразковий музей «Подвиг і пам'ять»^[1].

А. С. Ігнатенко провела десятки пошукових операцій. Так, під час однієї з них — «Визволителі» — розшукали понад 500 воїнів, які звільняли м. Зіньків.

Серед її учнів — доктор медичних наук Володимир Мосієнко, який виділив її серед провідних учителів школи в спогаді від 1953 року^[2].

Нагороди та пам'ять

• «Заслужений учитель України» (1962)^[3]
• Відмінник народної освіти УРСР^[4]
• У листопаді 2010 року в Зінькові відкрили меморіальну дошку Анастасії Ігнатенко^[4]