Адольф Штрюмпель

Адо́льф Штрю́мпель (нім. Ernst Adolf Gustav Gottfried von Strümpell) — німецький невролог, відомий описом кількох симптомів і хвороб.

Адольф Штрюмпель
нім. Adolf von Strümpell
Ім'я при народженні	нім. Ernst Adolf Gustav Gottfried von Stru­mpell
Народився	29 червня 1853(1853-06-29)[1] або 28 червня 1853(1853-06-28)[2]  Курляндія, Латвія
Помер	10 січня 1925(1925-01-10)[2][1][3] (71 рік)  Лейпциг, Саксонія, Вільна держава Пруссія[2]
Поховання	Південний цвинтар (Лейпциг)d
Країна	Німеччина[4]  Російська імперія  Німецька імперія  Веймарська республіка
Діяльність	невролог, інтерніст, викладач університету
Alma mater	Лейпцизький університет Дерптський імператорський університетd
Галузь	неврологія
Заклад	Віденський університет Вроцлавський університет Лейпцизький університет Університет Ерлангена—Нюрнберга
Науковий ступінь	докторський ступінь[2]
Вчителі	Карл Вундерліх Karl Thierschd і Карл Людвіг
Відомі учні	Пауль Юліус Мебіус
Батько	Ludwig Strümpelld
Адольф Штрюмпель у Вікісховищі

Біографія

Народився в маєтку Ной-Ауц у Курляндії, і провів свою юність у Дерпті, Естонія, де його батько, Людвіг Штрюмпель, уроджений Брауншвейгер, був професором філософії в місцевому університеті, одночасно куратором провінції Балтийського моря, статським радником. Отримав російське особисте дворянство у 1870 році.

Штрюмпель спочатку один семестр вивчав філософію в німецькому університеті в Празі, але в 1870 році перейшов на медичний факультет. Після того, як його батько отримав кафедру в Лейпцигу, він переїхав туди із сім'єю в 1872 році.

Після того, як йому було присуджено докторський ступінь з медицини у 1875 році, він пішов працювати асистентом лікаря в клініку медичного університету, яку очолював Карл Вундерліх. Після габілітації в 1883 році Штрюмпель був призначений доцентом у Лейпцизькому університеті. Перші лекції Штрюмпеля були присвячені інфекційним захворюванням, спочатку їх відвідував один студент, який пішов, коли лектор увійшов до класу.

У 1886 році отримав звання повного професора в університеті Ерлангена — Нюрнберга в Ерлангені. Згодом очолив поліклініку в Лейпцигу. У 1903 році він переїхав до Сілезького університету імені Фрідріха Вільгельма, у 1909 році — до Віденського університету, а в 1910 році повернувся до Лейпцизького університету. У 1915 році став ректором Лейпцизького університету. Решту життя провів у Лейпцигу. Був посвячений у лицарі в 1893 році, ставши Адольфом Густавом Готфрідом фон Штрюмпелем.

Ґрунтуючись на власному досвіді, Штрумпель у 1883—1884 роках опублікував підручник із внутрішньої медицини «Підручник спеціальної патології та терапії внутрішніх хвороб». Зробив важливий внесок у широкий спектр медичних тем. Його роботи з неврології мають таке фундаментальне значення, що його слід зарахувати до числа засновників неврології як клінічної освітньої дисципліни в Німеччині. Його дослідження стосувалися, серед багатьох питань, спинної сухотки, системних захворювань спинного мозку, дитячого паралічу, акромегалії та прогресуючої м'язової атрофії. Більшість його статей було опубліковано в Zeitschrift für Nervenheilkunde, журналі, який він видавав разом з іншими лікарями з 1891 року, і в якому він сам був редактором.

Був оптимістичною та доброю людиною, відданою своїм пацієнтам і лібералом у житті, поважав традиції. Уже в юності він відзначився як скрипаль, а в дорослому віці його любов до музики дала йому особистий контакт із багатьма видатними митцями того часу.

Хвороби і симптоми, які названо на його честь

• Енцефаліт Марі—Штрюмпеля^[5]
• Хвороба Штрюмпеля I^[6]
• Симптом Штрюмпеля I^[7]
• Симптом Штрюмпеля II^[8]
• Симптом Штрюмпеля III^[9]
• Симптом Штрюмпеля IV^[10]
• Енцефаліт Штрюмпеля — Ліхтенштерна^[11]
• Хвороба Штрюмпеля — Лоррейна ^[12][13][14]

Основні твори

• Spindelförmige Erweiterung des Ösophagus ohne nachweisliche Stenosebildung. In: Deutsches Archiv für Klinische Medizin. Band 29, 1881, S. 211 ff. / Веретеноподібне розширення стравоходу без видимого стенозу.
• Lehrbuch der Speciellen Pathologie und Therapie der inneren Krankheiten. Für Studirende und Aerzte. 2 Bände. F. C. W. Vogel, Leipzig 1883–1884; 11. / Підручник спеціальної патології та терапії внутрішніх хвороб.
• Einige Gedanken über d. Entwicklung u. d. ferneren Aufgaben d. Neurologie, ebd. 81, 1924, S. 62–68; / Деякі думки щодо подальшого розвитку завдань неврології
• Ueber die Entstehung und die Heilung von Krankheiten durch Vorstellungen. Rede beim Antritt des Prorectorats der Königlich Bayerischen Friedrich-Alexanders-Universität Erlangen am 4. November 1892 gehalten / Про походження та лікування хвороб через ідеї. Промова на інавгурації Проректорату Королівської Баварії.
• Bemerkung über die chronische ankylosirenden Entzündung der Wirbelsäule und der Hüftgelenke. In: Deutsche Zeitschrift für Nervenheilkunde. Band 11, 1897, S. 338 ff. / Коментарі про хронічне анкілозивне запалення хребта та тазостегнових суглобів.
• Aus der Werkstatt des Arztes. Zwei Vorträge gehalten im Wiener Volksbildungsverein. Verlag Hugo Heller, Wien/Leipzig 1911. / З майстерні лікаря. Дві лекції, прочитані у Віденському Товаристві Народної Просвіти.
• Aus dem Leben eines deutschen Klinikers. Erinnerungen und Beobachtungen, Leipzig 1925 (Verlag F.C.W. Vogel) / З життя німецького клініциста. Спогади та спостереження.

Пам'ять

На честь Адольфа Штрюмпеля названо вулиці у Дюссельдорфі, Ерлангені та Пробстеді (Probstheida^[de]).