Астрономічний інститут Словацької академії наук

Астрономічний інститут Словацької академії наук


Головна будівля астрономічного інституту.
Основні дані
Засновано	1953^[1]
Країна	Словаччина^[1]
Тип	об'єкт^[d]^[1] і організація
Вебсторінка	ta3.sk/l2.php?part=general&cont=contacts
	Мапа

Астрономічний інститут Словацької академії наук у Вікісховищі

Області досліджень і організація інституту

Узагальнити

Перспектива

Пріоритетними напрямками досліджень інституту є Сонце, міжпланетна матерія (комети, метеори, астероїди), а також астрофізика, зокрема змінні і хімічно пекулярні зорі. В інституті постійно працює близько 65 осіб, з яких приблизно 50 ведуть активні наукові дослідження. Інститут поділяється на три департаменти^[3].

Департамент фізики Сонця

Головною галуззю досліджень департаменту є сонячна активність, а саме процеси у фотосфері, хромосфері і сонячній короні. Проводиться аналіз спектральних ліній, у тому числі з використанням даних спостережень з Vacuum Tower Telescope (Тенерифе, Іспанія) і обсерваторії SOHO.

Департамент міжпланетної матерії

Дослідження з використанням головного телескопа Обсерваторії Скалнате Плесо зосереджено у галузі фотометрії і астрометрії астероїдів і комет. Також для виявлення метеороїдів застосовуються камери типу «риб'яче око».

Департамент фізики зір

У фокусі досліджень даного департаменту — подвійні зорі і зоряні системи. Використовується спектроскопія і дані з космічних телескопів типу Hubble, Hipparcos і каталогів TYCHO.

Об'єкти інституту

Інституту підпорядковані гірські обсерваторії у Скалнатому Плесі, Ломницькому Штиті, Старій Лесні і департамент теоретичних досліджень у Братиславі (заснований 1955), де здійснюється загальнонаціональна координація досліджень у галузі міжпланетної матерії. Також інститут оперує кількома фотографічними камерами повного неба, що входять у Європейську болідну мережу.

Астрономічна Обсерваторія Скалнате Плесо (1783 м) заснована у 1943 році. Серед обладнання — 61 см астрометричний і фотометричний рефлектор з ПЗС-камерою, а також фотометричний рефлектор діаметром 60 см.

Обсерваторія Ломницький Штит (2632 м) працює з 1960 року. Обладнана 20 см коронографом і спектрометром.

У штаб-квартирі інституту у Татранській Ломниці встановлено 60 см рефлектор і горизонтальний спектрограф для спостережень Сонця.

Remove ads

Директори[4]

Антонін Бечварж (1943—1950)
Владімір Ґут^[sk] (1951—1956)
Завіш Бохнічек^[sk] (1956—1958)
Людмила Пайдушакова (1958—1979)
Юліус Сикора (1979—1989)
Ян Штоль^[sk] (1989—1993)
Юрай Зверко (1993—2001)
Ян Сворень (2001—2009)
Алеш Кучера (2009—2017)
Мартін Ванько (2017–)

Здобутки інституту

Астрономічний інститут брав участь у відкритті наступних комет^[5]:

Назва	Код	Дата відкриття	Яскравість на момент відкриття
Pajdušáková-Rotbar-Weber	C/1946 K1	30. 05. 1946	7
Bečvář	C/1947 F2	27. 03. 1947	9
Mrkos	C/1947 Y1	20. 12. 1947	9,5
Pajdušáková-Mrkos	C/1948 E1	15. 02. 1948	10
P/Honda-Mrkos-Pajdušáková	45P	03. 12. 1948	9
Pajdušáková	C/1951 C1	04. 02. 1951	8,5
P/Tuttle-Giacobini-Kresák	41P	24. 04. 1951	10,5
Mrkos	C/1952 H1	27. 04. 1952	10
Mrkos	C/1952 W1	28. 11. 1952	10
Mrkos-Honda	C/1953 G1	12. 04. 1953	9
Pajdušáková	C/1953 X1	03. 12. 1953	11
Vozárová	C/1954 O1	28. 07. 1954	9
Kresák-Peltier	C/1954 M2	26. 06. 1954	10
Mrkos	C/1955 L1	12. 06. 1955	3,5
P/Perrine-Mrkos	18D	19. 10. 1955	9
Mrkos	C/1956 E1	12. 03. 1956	9
Mrkos	C/1957 P1	29. 07. 1957	3
Mrkos	C/1959 X1	03. 12. 1959	8

У відкриттях брали участь п'ять астрономів: Антонін Мркос, Людміла Пайдушакова, Любор Кресак, Антонін Бечварж і Марґіта Кресакова. З 70 комет, відкритих дослідниками всього світу у 1946—1959 роках, 18 були відкриті у обсерваторіях Скалнате Плесо і Ломницький Штит.