Атаров Микола Сергійович

Микола Сергійович Атаров (рос. Николай Сергеевич Атаров; нар. 25 серпня 1907, Владикавказ — пом. 12 вересня 1978, Москва) — російський радянський письменник, кіносценарист; член Спілки письменників СРСР з 1940 року. Чоловік письменниці Магдалини Дальцевої^[3].

Атаров Микола Сергійович
рос. Николай Сергеевич Атаров
Народився	12 (25) серпня 1907 або 25 серпня 1908(1908-08-25)[1]  Владикавказ, Російська імперія[2]
Помер	12 вересня 1978(1978-09-12)[1]  Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	письменник, редактор
Alma mater	Північно-Осетинський державний університет імені Кости Хетагуроваd (1928) і Q86684623?
Заклад	Q16679987?, Літературна газета і Moskvad
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Роки активності	1936 — 1971
Жанр	проза і повість[d]
Членство	СП СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився 12 [25] серпня 1907(19070825) року в місті Владикавказі (нині Північна Осетія, Росія). В рідному місті закінчив середню школу № 5; у 1928 році там же літературний факультет Горського педагогічного інституту, у 1930 році Вищі курси удосконалення викладачів мистецтвознавства в Ленінграді.

Почав друкуватися в 1930 році в журналах «Наші досягнення», «Червона новина» та інших. Під час німецько-радянської війни з 1941 року служив у Червоній армії. Мав військове звання майора^[4], був військовим кореспондентом. Член ВКП(б) з 1947 року.

Помер в Москві 12 вересня 1978 року. Похований в Москві в 22-му колумбарії Донського цвинтаря^[3].

Творчість

повісті

• «Начальник малих річок» (1936);
• «Повість про перше кохання» (1954; однойменний фільм, 1957);
• «Смерть під псевдонімом» (1957);
• «Коротке літо в горах» (1965);
• «… А я люблю коня» (1970);

оповідання

• «Календар російської природи»;
• «Араукарія»;
• «Переливчаста музика»;
• «Ізба»;
• «Ваги і санки»;
• «Набат»;
• «Санта-Лючия»;

сценарії до фільмів

• Коротке літо в горах (1963)
• Хомут для Маркіза (1977).

Автор книги «Не хочу бути маленьким» (1967).

Нагороди

Нагороджений:

• орденами Червоної Зірки (20 листопада 1943)^[4], Трудового Червоного Прапора (24 серпня 1977; за заслуги у розвитку радянської літератури та у зв'язку з сімдесятиріччям від дня народження)^[5];
• медалями «За оборону Ленінграда», «За визволення Белграда», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною»^[4].