Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна

Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна (7 жовтня 1890, Харків — 19 вересня 1942, Харків) — український історик, архівіст, бібліограф, бібліотекознавець. Донька академіка Дмитра Багалія, його секретар і помічниця.

Ольга Дмитрівна Багалій-Татаринова
Фотопортрет
Народилася	7 жовтня 1890(1890-10-07)  Харків, Російська імперія
Померла	19 вересня 1942(1942-09-19) (51 рік)  Харків, Українська РСР, СРСР  ·автомобільна аварія
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Національність	українка
Місце проживання	Харків
Діяльність	історичка, архівістка, бібліографознавиця
Галузь	історія
Alma mater	Вищі жіночі курси
Науковий керівник	Багалій Дмитро Іванович
Заклад	Харківський університет
Батько	Багалій Дмитро Іванович
У шлюбі з	В. Є. Татаринов
Діти	син Юрій
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народилася в Харкові в родині професора Харківського університету, вченого-історика Дмитра Багалія та його дружини Марії, уродженої Олександрович. Сім'я мала четверо дітей: Наталія (1888–1968), Ольга (1889–1942), Олександр (помер у 5-річному віці) та Марія (1899–1920). Родина мешкала на Технологічній вулиці (нині — вулиця Багалія), де й нині живуть нащадки Багаліїв.

У 1907 р. Ольга разом із сестрою Наталею закінчила харківську гімназію, в 1914 р. — історичне відділення історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів у Москві.

У 1918 році Ольга Багалій одностайно було обрано в члени Харківської громадської бібліотеки (ХГБ) шляхом прямого балотування. Цього ж року Ольга Дмитрівна закінчила тримісячні курси бібліотекарів та почала працювати бібліографом у ХГБ. Також обіймала посади бібліотекаря у кабінеті для читання (1921–1922) та консультаційного відділу. Пізніше, у 1924 р., була заступником завідувача консультаційно-бібліографічного відділу Б. О. Боровича та науковим співробітником бібліотеки.^[1]

У 1920–1925 — асистент кафедри російської історії, завідувач кабінетом історії України Харківського інституту народної освіти.^[2] Читала курси історіографії Росії та історію соціальних рухів у Росії.
У 1922–1927 — архівістка (з перервою) Харківського історичного архіву. Впорядковувала, описувала і виявляла документи з історії масонства, декабристів на Слобідській Україні, військових поселень у Південній Україні в першій половині XIX століття.

Одночасно в 1922–1925 — аспірантка, 1925–33 — секретар історичної секції, науковий співробітник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури (з 1930 — Інститут) імені академіка Дмитра Багалія.

У 1928–1929 рр. О. Д. Багалій-Татаринова обіймала посаду завідувачки відділу «Україніка», створеного її батьком за часів, коли він був головою правління Харківської громадської бібліотеки (ХГБ).

У 1930–1934 — позаштатна співробітниця Комісії для вивчення соціально-економічної історії України XVIII–XIX століть у зв'язку з історією революційної боротьби (голова — академік Дмитро Багалій, керівник — професор О. Оглоблин, вчений секретар — Н. Полонська-Василенко).

З 1932 року після смерті батька описувала і впорядковувала його архів, була одним з організаторів видання його творчої спадщини у 15 томах (проєкт не був реалізований).

У 1934–1935 — наукова співробітниця Інституту Тараса Шевченка.^[2]

Не маючи стабільної роботи, після кампанії «чисток» у наукових установах, Ольга Дмитрівна працювала лаборантом на історичному факультеті Харківського університету (1935).

З 1935 року Ольга Багалій працювала провідним бібліографом Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського університету.

У 1941 р. Ольга Дмитрівна закінчила роботу над дисертацією, але в умовах окупації міста захистити її не мала змоги. З кінця 1941 р. (після евакуації вишу) і до кінця життя обіймала посаду заступника директора з наукової роботи ЦНБ. Завдяки тому, що у 1942 році О. Д. Багалій входила до складу комісії з «очищення фондів» під час кампанії з вилучення культурних цінностей України, бібліотека університету не втратила фонд рукописів, стародруків, раритетних видань.

Впродовж 1936–1941 років співпрацювала з Інститутом української літератури АН УРСР.

Після втечі сталінських військ з України, під час Німецько-радянської війни, включилася у громадську роботу. На початку 1942 року була зарахована до групи істориків і архівістів ВУАН на чолі з В. Міяковським для написання історії архівної справи в Україні.

Померла в Харкові внаслідок автокатастрофи.

Твори

• До джерел про декабристський рух на Україні. «Архівна справа», 1926, кн. 2/3;
• Записки І. Є. Бецького про лютневі дні 1848 р. в Парижі. Там само, 1927, кн. 2/3;
• Нариси з історії військових поселень на Україні. «Наукові записки Науково-дослідчої катедри історії української культури», 1927, № 6;
• Нариси з історії військових поселень на Україні [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. — К.: З друкарні Української Академії наук, 1927
• Матеріали до історії декабристського руху на Україні. В кн.: Нариси з соціально-економічної історії України, т. 1. К., 1932;
• Матеріали до історії польського повстання на Правобережній Україні 1863 року. «Архівна справа», 1933, № 7/8 [у співавт.].
• Історія військових поселень в Україні. Із неопублікованої спадщини. — Харків, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-32-8.