Байвель Поліна Леопольдівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Байвель.

|thesis_title= |thesis_url= |thesis_year=

Байвель Поліна Леопольдівна
Ім'я при народженні	рос. Полина Леопольдовна Байвель
Народилася	14 квітня 1966(1966-04-14)[1] (59 років)  Харків, Українська РСР, СРСР[1]
Країна	Велика Британія
Діяльність	вчена-фізик
Галузь	оптичний зв’язокd, нелінійна оптика і фотоніка
Alma mater	Університетський коледж Лондона і Hasmonean High School for Boysd
Науковий ступінь	Doctor of Philosophy in Electrical Engineeringd[2] (1990)
Знання мов	російська
Заклад	Університетський коледж Лондона, Університетський коледж Лондона[3], Університетський коледж Лондона[4] і Лондонське королівське товариство[5]
Членство	Лондонське королівське товариство[6]
У шлюбі з	Anatoly Zayatsd
Діти	двоє
Нагороди	CBE (2017) FRS (2016)[7] FIEEE (2010)[8] FREng (2002) FInstP[9]
Сайт	www.ee.ucl.ac.uk/staff/academic/pbayvel
Медіафайли у Вікісховищі

Поліна Леопольдівна Байвель  (нар. 1966 р.) — британський інженер і вчений українського походження, професор оптичних комунікацій та мережі на кафедрі електроніки і електротехніки в університетському коледжі Лондона. Вона зробила великий внесок в дослідження і розробки з високою пропускною здатністю багатохвильових оптичних мереж.^[10]

Навчання 

П.Байвель народилася і виросла в Харкові і Ленінграді, де проживала до 1978 року.^[11] 

Вона отримала освіту в університетському коледжі Лондона, де їй було присуджено ступінь бакалавра технічних наук у 1986 році, потім докторський ступінь у 1990 році.

Також у 1990 році П.Байвель виграла грант наукового стажування у Лондонському королівському товаристві  за обміном з оптоволоконною лабораторією Інституту загальної фізики Академії Наук СРСР у Москві.^[12]

Наукові дослідження

П.Байвель зосередила всі свої дослідження на збільшення швидкості і ємності волоконно-оптичних систем зв'язку. Також вона проводила фундаментальні дослідження для обмеження ємності оптичних нелінійностей та їх пом'якшення.

Вона була однією з перших, хто науково довів доцільність використання довжини хвилі домену для маршрутизації в оптичних мережах у діапазоні відстаней і часових масштабах. П.Байвель створила застосування цих нових оптичних мережевих архітектурних концепцій, які були широко реалізовані в комерційних системах і мережах. Ці системи і мережі лежать в основі Інтернету і цифрових комунікацій та інфраструктури, необхідної для їх зростання. Її дослідження були профінансовані Дослідницькою Радою інженерних і фізичних наук .^[13].

Нагороди та почесні звання

П.Байвель була обрана співробітником Королівської Академії інженерних наук в 2002 році і нагороджена Інститутом інженерів з електротехніки та радіоелектроніки (IEEE).

В 2013 році вона отримала інженерну премію Фотонного товариства за досягнення.

У 2014 році П.Байвель отримала право читати Кліффорд Патерсон лекції^[14].

А в 2015 році була нагороджений премією Королівської Академії інженерних наук Колін Кемпбелл Мітчелл.

П.Байвель у 2016 році була обрана членом Королівського товариства (FRS).^[7]

Вона була призначена командувачем Ордена Британської імперії (CBE) в 2017 році за заслуги в інженерії.^[15]

Особисте життя

П.Байвель  одружена з Анатолієм Зайцем — професором фізики Королівського коледжу Лондона.^[16] Вони виховали двох дітей.