Ващук Микола Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ващук.

Ващук Микола Васильович (5 червня 1959, Велика Хайча, Овруцький район, Житомирська область — 14 травня 1986, Москва) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять, Герой України (21.04.2006) - посмертно, Кавалер Орден Червоного Прапора (25.09.1986)- посмертно, Кавалер Хрест «За мужність» (07.05.1996) - посмертно.

Ващук Микола Васильович
Народився	5 червня 1959(1959-06-05)  Велика Хайча, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	14 травня 1986(1986-05-14) (26 років)  Москва, СРСР  · променева хвороба
Поховання	Митинський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	Українець
Діяльність	Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Посада	Командир відділення СВПЧ-6 по охороні м.Прип'ять
Військове звання	сержант
Батько	Василь Митрофанович Ващук
У шлюбі з	Інна Ващук
Діти	Анатолій Миколайович Ващук
Нагороди

Життєпис

Микола Васильович Ващук народився 5 червня 1959 року в селі Велика Хайча Овруцького району на Житомирщині у селянській родині. У 1974 році закінчив хлопець 8 класів. Після закінчення середньої школи працював у Києві на заводі «Більшовик». У 1978—1980 роках проходив службу у лавах Радянської Армії. У 1982 році був прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ на посаду пожежного 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. З лютого 1985 року працював командиром відділення СВПЧ-6.

26 квітня 1986 року начальником чергового пожежного караулу був лейтенант Володимир Правик та — пожежники: Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кібенок, Микола Титенок, Володимир Тишура та інші.

Микола чергував замість товариша, на початку травня мав одружитися. Під час ліквідації аварії встановив автодрабину між третім і четвертим енергоблоками. Його відділення проклало робочу рукавну лінію на покрівлю. О 4 год 50 хв пожежу локалізовано.

Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Миколу Ващука було виведено з бойової обслуги і госпіталізовано. Лікувався він у спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто висока.

Помер Микола Васильович 14 травня 1986 року. Поховали його у Москві на Митінському кладовищі.

Сім'я

Залишилась вдова Інна та син Анатолій.

Нагороди

Погруддя Миколи Ващука, Меморіальний комплекс жертв Чорнобильської катастрофи в Києві, 29.06.2019

• 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)^[1]
• 8 травня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність» (посмертно)^[2]
• Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно)^[3]

Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986-88).

Вшанування пам'яті

Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко.

• Погруддя Герою встановлено у Києві на алеї Героїв-чорнобильців на перетині проспекту Берестейського та вулиці Чорнобильської.

• У квітні 2016 року до 30-х роковин з дня аварії на ЧАЕС у Києві на фасаді будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області встановлено барельєф Героя.

• Пам'ятник Миколі Васильовичу Ващуку — бронзове погруддя, стоїть на постаменті з червоного граніту висотою 3,4 метра, — в його рідному селі Велика Хайча.

• У місті Вінниця є вулиця Миколи Ващука. Також вулиця Миколи Ващука є у місті Овруч.

• У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких належить Микола Ващук.