Волонтирець Дмитро Миколайович

Дмитро́ Микола́йович Волонтире́ць (11 лютого 1979(19790211) — 25 листопада 2019) — український військовик, молодший сержант, учасник російсько-української війни^[1].

Дмитро Волонтирець
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	11 лютого 1979(1979-02-11) Снігурівка
Смерть	25 листопада 2019(2019-11-25) (40 років)
Псевдо	«Волина»
Військова служба
Роки служби	2014—2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку Війна на сході України Бої за Іловайськ Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині» Нагрудний знак «За доблесну службу»

Короткий життєпис

Народився в місті Снігурівка (Миколаївська область).

Проходив військову службу за контрактом — у миротворчих підрозділах, зокрема в Іраку.

У складі БСП «Донбас» був одним з перших. Пройшов бої за Іловайськ і Дебальцеве. 2015 року вступив до лав «Азова» та виконував найскладніші завдання з розмінування й був серед найпрофесійніших саперів на фронті. Серед перших створював і розвивав в «Азові» напрям аеророзвідки — спочатку в першому батальйоні, а згодом і в усьому підрозділі. Своє захоплення розвідкою суміщав із саперною справою, працював сапером-розвідником на різних ділянках східного фронту. За час крайньої ротації «Азова» на Світлодарській дузі, а це понад вісім місяців щоденної важкої праці, не взяв жодної відпустки. За свої завзятість і героїзм молодший сержант Волонтирець нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, почесною відзнакою «За звитягу та вірність», а також нагрудним знаком «За доблесну службу». На його рахунку чимало бойових досягнень. Під час військових навчань здійснював проведення курсів з саперної справи на полігоні полку.

Був справжнім патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був душею компанії. «Я сподіваюся, що колись вся армія стане такою, як наш полк, тоді нам не страшний будь-який противник», — говорив Волина в інтерв‘ю з передової пів року тому. «Нашу справу не закінчено, і якщо її отак кинути на півдорозі — навіщо тоді треба було все це починати?» — вважав азовець.

Переніс інсульт на полігоні полку біля Маріуполя, де проводив заняття з саперної справи. Близько тижня боровся за життя в лікарні, помер 25 листопада 2019 року.

Похований у Конотопі 30 листопада 2019-го.

Без Дмитра лишилися старший брат, дружина й син.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 614/2019 від 21 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» орденом «За мужність» III ступеня^[2]
• почесна відзнака «За звитягу та вірність»
• нагрудний знак «За доблесну службу»
• нагрудний знак «Доброволець».