Всесвітня сіоністська організація

Всесвітня сіоністська організація (івр. ההסתדרות הציונית העולמית ) — всесвітнє об'єднання прихильників сіонізму. Заснована за пропозицією Теодора Герцеля в 1897 році на І Сіоністському конгресі.

Всесвітня сіоністська організація
івр. ההסתדרות הציונית העולמית
Абревіатура	WZO(англ.)
Тип	міжнародна організація єврейська організаціяd
Засновник	Теодор Герцль Макс Симон Нордау
Засновано	серпень 1897[1][2][…]  Міське казино Базель
Сфера	сіонізм
Галузь	волонтерське середовищеd[3]
Країна	Ізраїль[4]
Штаб-квартира	National Institutions Housed
Місце діяльності	увесь світ[d]
Офіційні мови	іврит[4] англійська[4]
Продукція	книжка[4]
Керівник	Теодор Герцль (1897), Давид Вольфсонd (1905), Отто Варбург (1911), Хаїм Вейцман (1921), Нахум Соколовd (1931), Хаїм Вейцман (1935), Nahum Goldmannd (1946), Давид Бен-Ґуріон (1948), Nahum Goldmannd (1956), Ehud Avrield (1968), Іцхак Навон (1972), Arieh Dultzind (1978), Simcha Dinitzd (грудень 1987), Yehiel Leketd (14 лютого 1994), Авраам Бурґd (лютий 1995), Sallai Meridord (25 лютого 1999), Ze'ev Bielskid (2005), Avraham Duvdevanid (2010) і Yaakov Hagoeld (2020)
Вебсайт: wzo.org.il
Всесвітня сіоністська організація у Вікісховищі

Історія

Всесвітня сіоністська організація заснована на першому Сіоністському конгресі, що проходив у Базелі (Баслі) з 29 по 31 серпня 1897 року. На заході були присутні 208 делегатів і 26 кореспондентів преси^[5]. Конгрес скликав^[6] і очолив^[7] засновник сучасного сіоністського руху Теодор Герцль. Крім заснування Сіоністської організаці, Конгрес також сформулював сіоністську платформу, відому як Базельська програма і затвердив в якості свого гімну Га-Тіква (яка на той момент вже була гімном Ховавей Ціонон, а з 2004 року стала національним гімном держави Ізраїль).

Організація розбудовувалась за територіальним принципом, на засадах індивідуального членства в русі. Умовою до вступу в організацію було визнання Базельської програми та сплата членських внесків. Свідоцтво про сплату членського внеску було одночасно й членським квитком організації та мандатом на участь у виборі делегатів Сіоністських конгресів. У XX ст. організація зазнала поділу на фракції: Демократичну фракцію, Мізрахі, Поалей-Ціон, що мали власні програми та організаційні структури.^[8]