Вільське (Російське) кладовище

Вільське (Руське) кладовище — історичне православне кладовище у м. Житомирі.

Вільське (Руське) кладовище
Вхід на кладовище Вхід на кладовище
Інформація про цвинтар
50°16′20″ пн. ш. 28°38′55″ сх. д.H G O
Країна	Україна
Розташування	Житомир
Відкрито	І половина 19 ст.
Закрито	1976
Зникло	1976
Тип	закрите
Площа	4,13 га
Адреса: вул. Перемоги, 74
Вільське (Руське) кладовище Вільське (Руське) кладовище (Україна)

Історія

Перший відомий православний некрополь у Житомирі знаходився на Охрімовій горі. Точну дату його заснування назвати неможливо, але ще у 1930-х рр. дослідниками було зафіксовано поодинокі кам'яні хрести з написами XV—XVI ст.^[1] До цього ж історичного періоду відносять старовинні поховання навколо Успенської та Хрестовоздвиженської церков (виявлені у XIX ст. в процесі побудови нових кам'яних споруд).

Церква Святого Якова

Яків Потьомкін (1782—1831)

Перша половина 19 ст. позначена появою некрополів нового типу: на зміну відносно невеликим і переповненим церковним кладовищам приходять цивільні цвинтарі, пристосовані до релігійних потреб міських громад різних конфесій міста. На цій хвилі виникло православне Російське, Католицьке (Польське) та Лютеранське кладовища.^[2] Ще одна назва кладовища, Вільське, походить від колишнього найменування вулиці Перемоги.^[3]

У 1837 році на кошти Ольги Федорівни Потьомкіної, яка захотіла увіковічнити пам'ять свого покійного чоловіка, генерал-лейтенанта князя Якова Олексійовича Потьомкіна,^[4] на кладовищі була побудована Яковлівська церква — перший православний мурований храм міста. Нині церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Під час встановлення радянської влади, Вільське кладовище, як і інші місця поховання, зазнало актів вандалізму та цілеспрямованого знищення пам'ятників. На деяких надгробках збереглися позначки місцевих майстрів, зокрема Г. Олішкевича та В. Длоугі. З 1930-х по 1976 рік виконувало функції міського цвинтаря, до відкриття Корбутівського кладовища.

• 
  Надгробок "Дерево життя"
• 
  Надгробок "Хрест на скалі"
• 
  Надгробок зі скульптурою плакальниці
• 
  Надгробок підполковника Іванова
• 
  Поховання графа Камкріна
• 
  Поховання генерал-лейтенанта Вишневського
• 
  Склеп Омелянських
• 
  Робота майстерні Сан-Галлі, Санкт-Петербург

Поховані

• Бердяєва Тетяна (1903) — єдина дочка філософа Миколи Бердяєва від шлюбу з Оленою Семеновою, дочкою Волинського губернського поштмейстера В. І. Семенова.
• Блінов Микола Іванович (1881—1905) — студент, що намагався зупинити єврейський погром та був вбитий погромниками.
• Воїни, що загинули у Першій світовій війні — поховані у братській могилі.
• Павло Гордовський (Священномученик Павло Житомирський, 1880—1919) — священник, заарештований і розстріляний по обвинуваченню в контрреволюційній діяльності, реабілітований посмертно у 1996 році. Канонінозований у 2013 році, у тому ж році його тіло перенесено до Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Житомира.
• Карпенко Сергій Гордійович (1895—1959) — актор, народний артист України.
• Роше Костянтин Костянтинович (1849—1933) — мировий суддя Житомирського округу, поет і благодійник.
• Шаржинський Семен Данилович (1786—1859) — статський радник, губернський поштмейстер, близький друг Т. Г. Шевченка, М. В. Гоголя, О. С. Пушкіна.

• 
  Поховання родини Семенових
• 
  Могила М. Блінова
• 
  Поховання С. Шаржинського
• 
  Могила воїнів І світової війни

Пам'ятки

• Могила Манеги Г. О. (1917—1942) — Героя Радянського Союзу, пам'ятка історії місцевого значення.
• Могила Печенюка Ф. Й. (1906—1965) — Героя Радянського Союзу, пам'ятка історії місцевого значення.
• Могила Пєтухова Г. П. (1914—1950) — Героя Радянського Союзу, пам'ятка історії місцевого значення.
• Могила Онанесяна М. О. (1899—1945) — Героя Радянського Союзу, пам'ятка історії місцевого значення.
• Могила художника Канцерова О. Г. (1872—1937) — пам'ятка історії місцевого значення.

• 
  Могила Манеги Г.О.
• 
  Могила Пєтухова Г.П.
• 
  Могила Печенюка Ф.Й.
• 
  Могила Оганесяна М.О.
• 
  Могила Канцерова О.Г.