Вільєв Михайло Анатолійович

Михайло Анатолійович Вільєв (рос. Михаил Анатольевич Вильев; 20 серпня (1 вересня) 1893 — 1 грудня 1919, Петроград) — російський астроном.

Вільєв Михайло Анатолійович
Народився	20 серпня (1 вересня) 1893
Помер	1 грудня 1919(1919-12-01) (26 років)  Петроград, Російська СФРР  ·Іспанський грип
Країна	Російська імперія
Діяльність	астроном
Галузь	небесна механіка і астрономія[1]
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Знання мов	російська[1]
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Медіафайли у Вікісховищі

Закінчив Петроградський університет в 1915 і був залишений на кафедрі астрономії для підготовки до професорського звання. Читав в університеті лекції з хронології, математичної теорії календаря і історії астрономії. Брав участь в експедиціях для спостережень сонячних затемнень (1912, 1914).

Прожив коротке життя, але встиг зарекомендувати себе видатним астрономом-теоретиком, значним фахівцем в області небесної механіки і історії астрономії. Розробляв теорію абсолютних збурення малих планет, обчислив орбіти багатьох комет і малих планет. Його монографія, присвячена дослідженню основного завдання теоретичної астрономії — визначенню орбіт, була видана посмертно в 1938. Особливий інтерес проявляв до передобчислювання затемнень і проблем хронології. Розробив наближену теорію руху Місяця, Сонця і великих планет для швидкого визначення дат історичних подій старовини, описи яких в літописах зв'язувалися з астрономічними явищами. Його робота «Канон руських сонячних затемнень» (1915) охоплює період з X по XVIII ст. Знав, окрім низки сучасних іноземних мов, латину, старогрецьку і староєврейську. Читав єгипетські ієрогліфи, володів арабською мовою, переводив ефіопські літописи.

Ім'ям Вільева названий кратер на Місяці і мала планета (2553 Вільєв), відкрита М. С. Черних 29 березня 1979 року в Кримській астрофізичній обсерваторії.