Вірастюк Роман Ярославович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Вірастюк.

Рома́н Яросла́вович Вірастю́к (нар. 21 квітня 1968, Івано-Франківськ — пом. 27 липня 2019^[1], Київ) — український спортсмен, штовхальник ядра. Бронзовий призер Чемпіонату Європи в 1994, чотириразовий срібний призер Кубку Європи (1994, 1995, 1999, 2000), посів шосте місце на Олімпіаді в Атланті (1996). Особистий рекорд (21,34 м) встановив 2000 року в Івано-Франківську.

Роман Вірастюк Роман Ярославович Вірастюк
Загальна інформація
Національність	українець
Громадянство	Україна  СРСР
Народження	21 квітня 1968(1968-04-21) Івано-Франківськ
Смерть	27 липня 2019(2019-07-27) Київ, Україна
Зріст	1,89 м
Вага	135 кг
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	штовхання ядра
Дисципліна	штовхання ядра
Нагороди Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Чемпіонати Європи Бронза 1994 Гельсінкі ядро

Старший брат українського стронгмена Василя Вірастюка.

Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання.^[2] Був директором департаменту Міністерства молоді та спорту України.^[3]

Досягнення

Рік	Турнір	Місце проведення	Результат	Примітки
1994	Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені	Париж, Франція	11-ий
	Чемпіонат Європи	Гельсінкі, Фінляндія	3-ій
1995	Чемпіонат Світу	Ґетеборг, Швеція	9-ий
	Військові Світові Ігри	Рим, Італія	2-ге
1996	Олімпійські Ігри	Атланта,США	6-ий	20.45 м
1997	Чемпіонат Світу	Афіни, Греція	6-ий
1998	Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені	Валенсія, Іспанія	6-ий
1999	Військові Світові Ігри	Загреб, Хорватія	2-ий
2000	Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені	Гент, Бельгія	6-ий
2001	Європейський Чемпіонат в Закритому Приміщені	Лісабон, Португалія	12-ий
2002	Чемпіонат Європи	Мюнхен, Німеччина	9-ий	19.52 м
2003	Чемпіонат Світу	Париж, Франція	9-ий
	Військові Світові Ігри	Катанія, Італія	2-ий

Життєпис

Народився 21 квітня 1968 року в Івано-Франківську. Закінчив СШ № 4 в Івано-Франківську. У 1980—2005 роках займався легкою атлетикою (штовхання ядра), його тренером був Заслужений тренер України Іван Шарий. Був членом юнацької, юніорської та молодіжної збірних СРСР, посів друге місце на останньому чемпіонаті СРСР 1991 року, завоював Кубок СРСР. 17 разів ставав чемпіоном і 8 — отримував Кубок України.

У 1994 році виборов бронзову нагороду на чемпіонаті Європи, у 1995—2005 був капітаном Олімпійської збірної України. Брав участь в трьох олімпіадах: Атланта (1996), Сідней (2000), Афіни (2004).

Вперше популярності досяг у 1996 році на Олімпіади в Атланті незвичайною поведінкою в секторі на стадіоні, де посів шосте місце. Перед виконанням кидка він кричав «Давай, Ромку, ти зможеш!». Під час останньої спроби він довго налаштовувався, під час чого виділений на поштовх час сплив^[4].

У 2005 році переніс операцію з протезування аорти й аортальних клапанів.

11 липня 2019 року переніс складну операцію, що тривала 20 годин. Помер 27 липня 2019 року у віці 51 року в Києві^[5]. Був похований 29 липня на Алеї Слави івано-франківського міського кладовища в селі Чукалівка.

Співпраця з Seiko

1996 року, після Олімпіади, Романа запросила до Японії компанія Seiko. Там історію про його участь в Олімпіаді зняли документальний фільм, який згодом став лавреатом на одному з кінофестивалів. Японські спеціалісти вказували на те, що 30 секунд, виділених на спробу Романові, в нього забрали^[6].

Чиновник

Після великого спорту Роман керував головним управлінням у справах молоді та спорту Івано-Франківської обладміністрації, на телебаченні вів програми «Олімпійські пристрасті» та «День Олімпіади». З 2016 керував департаментом олімпійських видів спорту в Міністерстві молоді та спорту.

На парламентських виборах 2019 року балотувався за округом № 84 Івано-Франківська, де набравши 11 %, посів 4-те місце.

Родина

• дружина Ірина
• двоє синів: Роман (займається баскетболом) та Іван
• Батьки Романа були спортсменами. Мати грала у волейбол (виступала за заводську команду), батько грав за сільську футбольну команду.
• Молодший брат — український стронгмен Василь Вірастюк, найсильніша людина планети 2004 року.

Нагороди

• 19 серпня 2016 — ювілейна медаль «25 років незалежності України».^[3]