Голова Європейського центрального банку

Голова Європейського центрального банку — керівна посада в Європейському центральному банку — установі, відповідальній за кредитно-грошову політику Єврозони та управління євро.

Голова Європейського центрального банку англ. President of the European Central Bank
Емблема
Посаду обіймає Крістін Лагард з 1 листопада 2019 р.
Очолює	Європейський центральний банк
Кандидатуру призначає	Європейська рада
Термін	8 років
Посада заснована	1 червня 1998
Перший на посаді	Вім Дейсенберг

Роль і призначення

Президент очолює Виконавчу раду, Керуючу раду та Генеральну раду Європейського Центрального Банку. Він також представляє банк за кордоном, наприклад, в G20. Президент призначається на посаду більшістю в Європейській раді країнами, які приєнались до зони євро, на 8-річний термін без права переобрання.^[1] Однак перший президент, Вім Дейсенберг, не відбув повний термін.

Історія

За головування Віма Дейсенберга

Вім Дейсенберг був діючим президентом Європейського валютного інституту в той час, коли ЄВІ трансформувався в Європейський центральний банк 1 червня 1998 року, незадовго до введення євро. Таким чином Дейсенберг став першим президентом ЄЦБ.

Згідно французького застереження до договору про Єврозону, Дейсенберг мав відбути 4 роки з 8 річного терміну повноважень. Його наступником мав стати француз Жан-Клод Тріше.^[2] Дейсенберг рішуче заперечував проти такої угоди, та у лютому 2002 року заявив, що пробуде на посаді до свого 68 дня народження 9 липня 2003 року.

У той же час з Жана-Клода Тріше не були знятті звинувачення, у зв'язку з чим він не мав можливості заступити Дейсенберга на посаді. Тріше зміг заступити на посаду лише 1 листопада 2003 року.

Вім Дейсенберг помер 31 липня 2005 року.

За головування Жана-Клода Тріше

Тріше став головою Європейського центрального банку у 2003 році. На період його головування припадає Європейська криза суверенного боргу. Під час свого перебування на посаді, Тріше піддавався критики з боку Президента Франції Ніколя Саркозі, який вимагав зростання впливу політичних діячів на політику ЄЦБ. Німеччина, навпаки, підтримала Тріше, вимагаючи незалежності банку^[3]

Тим не менш, він також піддав критиці за купівлю облігацій держав-членів Єврозони під-час кризи. Члени правління ЄЦБ Аксель Ввебер та Юрген Старк пішли у відставку на знак протесту проти цієї політики. Економіст Міжнародного валютного фонду Пау Рабаналь стверджував, що Тріше:

...не тільки дотримується експансіоністської грошово-кредитної політики, а навіть пожертвував інфляції ЄЦБ заради більшого економічного зростання та створення нових робочих місць, а не навпаки.

Крім того він зберіг контрольовану процентну ставку і дотримувався політики стабілізації цін більше, ніж Бундестаг ФРН до введеня євро на території Німеччини.^[4][5]

Під-час свого остаточного виступу в Європарламенті (35-й виступ в Європарламенті за час його перебування на посаді), Тріше закликав до більшої політичної єдності, в тому числі збільшення повноважень ЄЦБ, створення виконавчої влади з європейським Міністерством фінансів і великими повноваженнями нагляду для Європейського парламенту. Він також стверджував, що роль Європейського Центрального Банку у підтримці цінової стабільності під-час фінансової кризи і зростання цін на нафту не слід випускати з уваги.^[6] Відповідаючи на запитання одного з німецьких євродепутатів стосовно купівлі облігацій він відповів:

... По-перше, ми були покликані забезпечити стабільність цін! ... Ми створили цінову стабільность в перші 12-13 років євро! Бездоганно! Я б дуже хотів почути привітання для всієї установи, яка стабілізувала ціни у Німеччині протягом майже 13 років за річної інфляції 1,55 %. Цей показник краще, ніж коли-небудь в цій країні протягом останніх 50 років. Отже, моє перше зауваження полягає в наступному: у нас є програма, і ми виконуємо свої повноваження!

За головування Маріо Драґі

Хоча Аксель Вебер був одним з найвірогідніших наступників Тріше^[7], він пішов з ЄЦБ на знак протесту проти політики порятунку країн під-час кризи. Маріо Драґі був обраний головою Європейського центрального банку 24 червня 2011 року^[8] і заступив до виконання повноважень 1 листопада 2011 року.

За головування Крістін Лагард

З 1 листопада 2019, головою ЄЦБ стала Крістін Лагард.

Список голів та віце-голів Європейського центрального банку

Голови ЄЦБ

#	Портер	Голова	Країна	Початок повноважень	Кінець повноважень
1		Вім Дейсенберг	Нідерланди	1 червня 1998	31 жовтня 2003
			Екс-міністр фінансів Нідерландів, колишній голова Нідерландського банку та Європейського валютного інституту
2		Жан-Клод Тріше	Франція	1 листопада 2003 року	31 жовтня 2011 року
			Екс-член «групи тридцяти» та колишній голова Банку Франції
3		Маріо Драґі	Італія	1 листопада 2011	1 листопада 2019
			Колишній керуючий директор Goldman Sachs та виконавчий директор Світового банку.
4		Крістін Лагард	Франція	1 листопада 2019	На посаді
			Колишня директор–розпорядник МВФ, екс-міністр еокономіки та фінансів Франції.

Віце-голови

Віце-голова		Країна	Початок повноважень	Кінець повноважень
1	Крістіан Ноєр	Франція	1 червня 1998 року	31 травня 2002
		Екс-голова казначейства міністерства фінансів Франції
2	Лукас Пападімос	Греція	1 червня 2002 року	31 травня 2010 року
		Екс-головний економіст Федерального резерву Бостона та головний економіст банку Греції
3	Віктор Контансіо	Португалія	1 травня 2010 року	На посаді
		Екс-генеральний секретар Соціалістичної парітї Португалії та голова Банку Португалії.

Див. також

• Європейський банк реконструкції та розвитку
• Європейський центральний банк
• Єврозона