Дзвіниця на Дальніх печерах

Дзвіниця на Дальніх печерах — одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. в ансамблі Києво-Печерської лаври. Розташована поруч із церквою Різдва Богородиці, відіграє з нею провідну роль в архітектурному ансамблі Дальніх печер. Є надбрамною і входить до системи оборонного муру нижньої Лаври, який прилягає до неї з двох сторін^[1].

Дзвіниця Дальніх печер
50°26′05″ пн. ш. 30°33′23″ сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ, вул. Лаврська, 15
Архітектор	Петро Нейолов
Будівник	Степан Ковнір
Будівництво	1752 рік — 1761 рік
Дзвіниця на Дальніх печерах (Київ)
Дзвіниця на Дальніх печерах у Вікісховищі

Історія

Дзвіниця на Дальніх печерах була побудована у 1752 — 1761 роках лаврським майстром Степаном Ковніром за проектом архітектора Петра Нейолова. В 1959—1962 роках дзвіниця була відреставрована. Баня, рами ліхтарів, хрест і шпилі вкриті міддю та позолочені. На позолоту використано близько трьох кілограмів золота.

Архітектура

Композицію дзвіниці утворено під впливом Андріївської церкви. Дзвіниця струнка восьмигранна, висотою 41 м і має два яруси. В середній частині нижнього ярусу розміщений арочний проїзд, у бокових частинах — службові приміщення зі сходами, що ведуть нагору. Верхній ярус прикрашений стрункими коринфськими колонами і має чотири арки для розміщення дзвонів. Колись дзвонів було дев'ять.

Усі фасади дзвіниці оздоблено мереживом тонкого ліпного орнаменту, в якому переважають рослинні та стрічкові мотиви. Завершує дзвіницю триярусна висока баня вибагливої форми і стрункі шпилі-обеліски над кутовими контрфорсами.