Ейбоженко Олексій Сергійович

Олексій Сергійович Ейбоженко (рос. Алексей Сергеевич Эйбоженко; 6 лютого 1934, Москва, СРСР — 26 грудня 1980, Москва, СРСР) — радянський актор театру та кіно. Лавреат Національної премії НДР за роль Олександра Циганкова у фільмі «Мені було 19».

Олексій Ейбоженко
рос. Алексей Эйбоженко
Ім'я при народженні	Олексій Сергійович Ейбоженко
Народився	6 лютого 1934(1934-02-06) Москва, РРСФР, СРСР
Помер	26 грудня 1980(1980-12-26) (46 років) Москва, РРСФР, СРСР артеріальна гіпертензія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1957)
Заклад	Воронезький драматичний театр імені Михайла Кольцоваd, Театр на Таганці, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського і Державний академічний Малий театр Росії
Роки діяльності	з 1957
Діти	Олексій Олексійович Ейбоженко
IMDb	ID 0252218

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ейбоженко.

Життєпис

Олексій Ейбоженко народився 6 лютого 1934 року в Москві.

Закінчив Театральне училище імені М.С. Щепкіна у 1957 році (курс Віри Пашенної). Свої перші ролі на сцені Олексій Ейбоженко зіграв, ще будучи студентом театрального училища.

Після закінчення навчання, у 1957 році Олексій Ейбоженко стає актором Воронезького драматичного театру імені Михайла Кольцова.

У 1959 році перейшов до Московського театру драми і комедії на Таганці. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, акторкою Наталією Кенігсон.

З 1964 року Олексій Ейбоженко актор Академічного театру імені Володимира Маяковського.

Через три роки, у 1967 році, Олексій Ейбоженко переходить у Малий театр, де працював до своєї смерті.

Олексій Ейбоженко помер 26 грудня 1980 року в Москві. Похований на 59-ій дільниці Ваганьковського цвинтаря.

Життю і творчості актора присвячена глава 47 циклу «Щоб пам'ятали» Леоніда Філатова.

Сім'я

Дружина — акторка та режисер Наталія Володимирівна Кенігсон. Син — журналіст, телеведучий Олексій Ейбоженко.

Творчість

Ролі у театрі

Малий театр

• 1967 — «Вкрали консула» Георгія Мдівані — Чезаре
• 1967 — «Вища міра» Михайла Маклярского і Костянтина Раппопорта — Зотов
• 1968 — «Дачники» Максима Горького — Кропілкін
• 1968 — «Кримінальне танго» Еґона Раннета — Юккі
• 1968 — «Твій дядя Міша» Георгія Мдівані — Валерій
• 1969 — «Син» Анатолія Софронова — Сергій Померанцев
• 1969 — «Палата» Самуїла Альошина — Ординатор
• 1969 — «Розбійники» Шиллера — Франц
• 1969 — «Людина і глобус» В. Лаврентьєва — Цвєтков
• 1970 — «Визнання» Сави Дангулова — Посол
• 1970 — «Емігранти» Анатолія Софронова — Лінкс
• 1970 — «Растеряева вулиця» по Глібу Успенському — Михайло Іванович
• 1971 — «Кримінальне танго» Еґона Раннета — Філософ
• 1971 — «Прірва» І. Дарвіша — Франц Ковач
• 1973 — «Цар Федір Іоанович» Олексія Толстого — Князь Василь Шуйський
• 1975 — «Перед заходом сонця» Гергарта Гауптмана — Еріх Кламрот
• 1975 — «Російські люди» Костянтина Симонова — Розенберг
• 1977 — «Любов Ярова» Костянтина Треньова — Пікалов
• 1978 — «Змова Фієско в Генуї» Шиллера — Мавр
• 1979 — «Мамуре» Ж. Сарман — Орас
• 1979  — «Берег» Юрія Бондарева — Алекс
• 1980 — «Вербенька не плакуча» Михайла Алексєєв — Епіфана Курдюков
• 1980 — «Одруження Бальзамінова» Олександра Островського — Неуеденов

Ролі у кіно

• 1960 — «Проста історія» — секретар
• 1962 — «Третій тайм» — Лемешко^[1]
• 1963 — «При виконанні службових обов'язків» — Нема Брок
• 1965 — «Людина без пашпорту» — Костянтин Лежнев
• 1966 — «Лебедєв проти Лебедєва» — Валька Смирнов
• 1966 — «Подорож» — Петро
• 1966 — «По тонкому льоду» — Андрій Трапезников
• 1967 — «Бунтівна застава» — революціонер Васильович
• 1967 — «Тисяча вікон» — Андреєв
• 1968 — «Мені було дев'ятнадцять» — Олександр Циганков
• 1968 — «Любити…» — хлопець на вечірці
• 1969 — «Десята частка шляху» — Павло Коротков
• 1970 — «Дорога на Рюбецаль» — «Дід», командир партизанського загону
• 1970 — «Серце Росії» — Аросев
• 1972 — «Бій після перемоги» — Полковник Вінніков^[2]
• 1972 — «Візит ввічливості» — Віктор Олександрович
• 1973 — «Сімнадцять миттєвостей весни» — Макс Гюсман
• 1973 — «За годину до світанку» — Суслов
• 1973 — «Дитинство. Отроцтво. Юність»
• 1974 — «Схованка біля Червоних каменів» — слідчий КДБ майор Бахтін
• 1974 — «Високе звання. Фільм 2. Заради життя на землі» — комісар Данілін
• 1975 — «Варіант «Омега»» — Олександр Федорович Звєрєв
• 1975 — «На все життя» — Данилов Іван Єгорович
• 1975 — «Довіра» — Микола Васильович Криленко
• 1977 — «Поєдинок в тайзі» — комісар
• 1979 — «Час обрав нас» — Степан Лукич Воронецький
• 1979 — «Вигідний контракт» — полковник міліції Микола Осинцев^[3][4]
• 1979 — «Мамуре» Жана Сармана — Орас
• 1980 — «Корпус генерала Шубнікова» — підполковник Бородін^[5]
• 1980 — «За даними карного розшуку ...» — Ілля Корольов, співробітник держбезпеки
• 1980 — «Ти повинен жити» — Олексій Жигарєв^[6]
• 1980 — «Атланти і каріатиди» — Віктор Шугачьов
• 1980 — «Надзвичайні обставини» — Петро Храчев

На телебаченні

• 1968 — «Борсуки» (телевистава) — Дудін
• 1969 — «Комендант Лаутербурга» (телевистава)
• 1971 — «День за днем» (телесеріал) — Сивий
• 1973 — «Обрив» (телевистава) — Леонтій
• 1973 — «Осінь у Болдіні»
• 1976 — «Тут мій причал» — Іван
• 1980 — «Осінніх днів чарівність»
• 1981 — «Повісті Бєлкіна. Постріл» (телевистава) — оповідач
• 1981 — «Цар Федір Іоанович» (телевистава)

На радіо

• 1969 — «Дай руку, друже!» — Лайош
• 1973 — «Цар Федір Іоанович» — князь Василь Шуйський
• 1974 — «В списках не значився» (уривки роману Бориса Васильєва)
• 1975 — «Російські люди» — Розенберг