Ентерична нервова система

Ентерична (ентеральна) нервова система (ЕНС) або внутрішня нервова система — один з основних відділів нервової системи і складається з сіткоподібної системи нейронів, яка регулює функцію шлунково-кишкового тракту. Нині в багатьох наукових публікаціях її відокремлюють від вегетативної нервової системи, позаяк вона має свою незалежну рефлекторну діяльність. ЕНС ще називають "другим мозком".^[1][2]

Ентерична (ентеральна) нервова система вбудована в слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Ентерична нервова система розвивається з клітин нервового гребеня.^[3][4]

Структура

Ентеральна нервова система у людини складається з близько 500 мільйонів нейронів^[5] (у тому числі різних видів клітин Догеля — мультиполярних нейронів),^[6] що складає одну двохсоту від кількості нейронів у головному мозку людини, у п'ять разів більше ніж у людському спинному мозку (в ньому близько ста мільйонів нейронів),^[7] і близько 2/3 кількості клітин у всій нервовій системі, наприклад, кота. Ентеральна нервова система вбудована в слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, починаючи з стравоходу і розширення вниз до анусу.

Шлунково-кишковий тракт людини

Нейрони ЕНС збираються у двох видах гангліїв: Ауербахове сплетіння (лат. plexus myentericus) і підслизове (Мейснерове) сплетіння (лат. plexus submucosus).^[8] Ауербахові сплетіння знаходяться між внутрішнім і зовнішнім шарами гладеньких м'язів шлунково-кишкового тракту, в той час як підслизові (Мейснерові) сплетіння розташовуються в його підслизовому шарі (лат. tunica submucosa).

Функція

ЕНС здатна до автономних функцій, таких як координація рефлексів; хоча вона отримує чималу іннервацію з вегетативної нервової системи, може працювати незалежно від головного і спинного мозку.^[9]

Функції ЕНС можуть бути пошкоджені в результаті ішемії.^[10] Трансплантації, раніше описані як теоретично можливі,^[11] стали реальністю й звичною практикою в США з 2011 року і регулярно проводяться в деяких лікарнях.^[12]

Взаємодія з іншими відділами нервової системи

Ентеральна нервова система була описана як "другий мозок" з кількох причин. ЕНС може працювати автономно. Вона зазвичай комунікує з центральною нервовою системою (ЦНС) через парасимпатичну (наприклад, за допомогою блукаючого нерва) і симпатичну (наприклад, через превертебральні ганглії — симпатичні ганглії, які знаходяться між паравертебральними гангліями й органами-мішенями.) нервових систем. Однак, дослідження  хребетних показують, що при перетинанні блукаючого нерва в експерименті, ентеральна нервова система продовжує функціонувати.^[13]

У хребетних, ентеральна нервова система включає в себе еферентні нейрони, аферентні нейрони й інтернейрони, які роблять її здатною здійснювати автономну рефлекторну діяльність і виступати як інтегруючий центру за відсутності імпульсації з ЦНС. Сенсорні (чутливі) нейрони доповідають про механічні й хімічні умови та їхні зміни. Через кишкові м'язи мотонейрони керують перистальтикою й спінюванням вмісту кишечника. Інші нейрони контролюють секрецію ферментів. Ентеральна нервова система також використовує більше 30 медіаторів, більшість з яких ідентичні з аналогічними в ЦНС. А саме, ацетилхолін, дофамін і серотонін. Більше 90% серотоніну організму знаходиться в кишечнику.^[14][15][16]

Ентеральна нервова система має можливість змінювати свої реакції в залежності від таких факторів, як обсяг і склад поживних речовин. Крім того, ЕПК містить підтримуючі клітини, які схожі на астроглію мозку і дифузійний бар'єр навколо капілярів прилеглих гангліїв, який схожий на гематоенцефалічний бар'єр церебральних судин.^[17]

Додаткові зображення

• 
  Ауербахове сплетіння (лат. plexus myentericus) кролика. Х 50.
• 
  Підслизовове (Мейснерове) сплетіння (лат. plexus submucosus) кролика. Х 50.