Захарова Олександра Марківна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Захарова.

Олекса́ндра Ма́рківна Заха́рова (рос. Александра Марковна Захарова; нар. 17 червня 1962, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка Російської Федерації (1995^[1]), Народна артистка Російської Федерації (2001^[2]). Лауреат двох Державних премій Росії (1997, 2003), Премії Уряду РФ (2011) і низки вітчизняних театральних премій.

Олександра Захарова
рос. Александра Захарова
Ім'я при народженні	Олександра Марківна Захарова
Народилася	17 червня 1962(1962-06-17) (63 роки) Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1983)
Заклад	Театр Ленком
Роки діяльності	1983 — дотепер
У шлюбі з	Володимир Стєклов
Батьки	Захаров Марк Анатолійович
IMDb	ID 0952282
Нагороди та премії
Офіційний сайт(рос.)
Олександра Захарова у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 17 червня 1962 року. в родині режисера Марка Захарова й акторки Ніни Лапшинової^[3]. Закінчила театральне училище ім. Щукіна (1983, майстерня Катіна-Ярцева).

Провідна актриса Московського державного театру «Ленком» (працює з 1986 року).

Від 1982-го знімається в кіно («Формула кохання» (1984), «Вбити дракона» (1988), «Кримінальний талант» (1988) тощо).

Особисте життя

З 1991 по 2000 роки була одружена з актором Володимиром Стєкловим (нар. 3 січня 1948, Караганда).

Творчість

Ролі в театрі

• «Гамлет» Шекспіра — Офелія
• «Чайка» Чехова — Ніна Зарічна
• «Поминальна молитва» Григорія Горіна — Хава
• «Божевільний день, або Одруження Фігаро» Бомарше — графиня Альмавіва
• «Варвар і єретик» (за романом Достоєвського «Гравець») — Поліна
• «Блазень Балакірєв» Горіна — Катерина I
• «Ва-банк» (за п'єсою «Остання жертва» Островського) — Юлія Тугіна
• «Одруження» Гоголя — Агафія Тихонівна
• «Вишневий сад» Чехова — Раневська
• «Пер Ґінт» Ібсена — Озе

Ролі у кіно

• 1982 — Будинок, який побудував Свіфт — Естер
• 1984 — Формула кохання — Фімка
• 1985 — Несхожа — Ольга Фібіні, мати Мішука
• 1988 — Вбити дракона — Ельза, донька архіваріуса
• 1988 — «Кримінальний талант» — Олександра Гаврилівна Рукояткіна
• 1990 — Заручниця — Людмила Витвинова
• 1991 — Графиня — Жанна, наречена Микити
• 1992 — Наречена з Парижа — Арлетт
• 1993 — Падіння — Нона Соколова
• 1993 — Сірі вовки — Марина
• 1993 — Розшукове бюро «Фелікс» — Лариса
• 1993 — Про неї, але без неї
• 1993 — Поминальна молитва (телеспектакль)
• 1994 — Вирок — Вікі Пол
• 1994 — Примара будинку мого — Івлєва
• 1994 — Майстер і Маргарита — Гелла
• 1999 — Тонка штучка / Подвійна загроза — Юлія Михайлівна
• 2001 — Сищики — Діна
• 2001 — Блазень Балакірєв
• 2003 — Інше життя — Інга
• 2004 — Погана звичка
• 2005 — Щастя ти моє
• 2009 — Несамотні — Алла
• 2009 — Сліди на піску

Визнання і нагороди

• 1995 — присвоєно звання Заслуженої артистки Російської Федерації^[1].
• 1996 — лауреат Державної премії Російської Федерації^[4].
• 2001 — присвоєно звання Народної артистки Російської Федерації^[2].
• 2002 — лауреат Державної премії Російської Федерації^[5].
• 2007 — нагороджено орденом Пошани^[6].
• 2008 — лауреат Першої театральної премії «Кришталева Турандот»^[7] за роль Агафії Тихонівни у виставі «Одруження» театру «Ленком».
• 2011 — премія уряду РФ у сфері культури — за виставу «Пер Ґінт» у театрі «Ленком»^[8].
• 2012 — нагороджено орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня^[9].