Зеніна Алла Миколаївна

Алла Миколаївна Зеніна (нар. 3 жовтня 1930, Лучинець — пом. 23 червня 1988, Київ) — український історик, кандидат історичних наук з 1970 року, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (за 1984 рік)^[1].

Зеніна Алла Миколаївна
Народилася	3 жовтня 1930(1930-10-03)  Лучинець
Померла	23 червня 1988(1988-06-23) (57 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	історичка
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна Інститут історії України НАН України
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Нагороди

Біографія

Народилася 3 жовтня 1930 року в селі Лучинцях (нині Могилів-Подільський район Вінницької області, Україна) в сім'ї службовців. 1953 року закінчила історичний факультет Харківського університету, 1956 року — аспірантуру цього університету. Від 1956 року — викладач кафедри історії КПРС Харківського університету. У 1958–1960 роках — викладач Південносахалінського університету марксизму-ленінізму, у 1960–1966 роках — викладач, у 1966–1972 роках — старший викладач кафедри історії КПРС Харківського університету. В Інституті історії АН УРСР: від 1973 року — молодший науковий співробітник, від 1976 року — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів СРСР. Від 1985 року — на пенсії.

Померла в Києві 23 червня 1988 року.

Наукова діяльність

Досліджувала проблеми історії УСРР—УРСР, взаємозв'язки українського народу з російським, білоруським і молдовським народами. Брала участь у написанні колективних праць:

• «Великий советский народ» (1976);
• «Нерушимая дружба украинского и белорусского народов» (1978);
• «Історія Української РСР» (1979, том 8, книга 2);
• «Нерушимая дружба украинского и молдавского народов в период социализма» (1980);
• «Дружба и братство украинского и русского народов» (1982, книга 2) та інших.

Автор монографії «Боевое содружество советских партизан в годы Великой Отечественной войны 1941–1944» (Київ, 1985).