Калинович Костянтин Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калинович.

Костянтин Юрійович Калинович (9 серпня 1959(1959-08-09) або 1959 , Новокузнецьк, Кемеровська область ) — український художник, графік, майстер екслібриса. Член-кореспондент Королівського товариства живописців і граверів (1992).

Калинович Костянтин Юрійович
Народився	9 серпня 1959(1959-08-09) (66 років) або 1959[1]  Новокузнецьк, Кемеровська область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Місце проживання	Львів
Діяльність	графік
Alma mater	Український поліграфічний інститут (1992)

Володар престижних мистецьких премій міжнародних виставок графіки (США, Велика Британія, Франція, Польща, Туреччина, Італія, Бельгія, Китай та ін.).

Життєпис

Народився 9 серпня 1959 року у Новокузнецьку (Росія).

Навчався в Луганській дитячій художній школі (педагог Микола Папуцин), де зацікавився мистецтвом глибокого друку^[2].

1992 року успішно закінчив факультет графіки Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині — Українська академія друкарства) у Львові.

1990 року відбулася перша персональна виставка у Великобританії, 1992 року Костянтин Калинович отримав членство в Королівському товаристві живописців і граверів.

Учасник міжнародних художніх виставок (Німеччина, Італія, Швеція, Нідерланди, Бельгія, Фінляндія та ін.)

2017 року виставка графіки художника «Тіні зимового саду» відбулася в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ)^[3].

1992 року художник здобув свою першу нагороду за участь у VII Міжнародній виставці друкованої графіки (м. Сеул, Південна Корея). Відтоді практично кожного року отримував премії на міжнародних бієнале та виставках екслібриса чи малої графіки.

В Україні вийшли друком альбоми Костянтина Калиновича «Зимові сни» (2007) та «Тіні на снігу» (2020)^[4].

Творчість

Костянтин Калинович працює в техниці живопису, станкової графіки, екслібриса, створює ілюстрації до книжок.

Майстерно володіє технікою офорту, сухої голки, акватинти, мецо-тинти, які іноді розфарбовуються в один-два кольори^[2].

В творах художника поєднується світогляд сучасного митця з відлунням творчості видатних творців Пізнього Середньовіччя та Північного Відродження. Відбувається своєрідний діалог з митцями минулого, мовою символів та алегорій створюється нереальний світ реальних персонажів та подій.

Роботи художника відрізняються не тільки високим професіоналізмом, філігранністю техніки, а й реалістичністю образів, які межують із сюрреалізмом. Мистецтвознавиця Н. Ю. Белічко відзначила:

Роботам митця притаманна мініатюрна, ювелірна витонченість ліній, малюнка, емоційна виразність сюжетів, які змушують глядача шукати складні асоціативні рішення, нерідко з філософськими узагальненнями. В сюрреалістичних образах художник зашифровує власні відчуття, найчастіше меланхолічні, з ліричним сумом^[5].

Гуаші і акварелі Калиновича символічно й стилістично пов'язані з книжковою мініатюрою пізнього Середньовіччя, з витонченістю її малюнка та яскравим колоритом. Звідти ж походить улюблена тема пір року й, особливо — зими, часу розваг і спокійного відпочинку біля вогню. Сова, похмурий символ людського невігластва, вочевидь потрапила до світу Калиновича з творів Босха або його послідовника Брейгеля Старшого. Вплив Брейгеля, майстра складної і багатозначної асоціації, відчувається у всьому, від прямої цитати зі знаменитого «Мізантропа» до насолоди казковою красою зимових пейзажів^[6].

Головним джерелом натхнення для Калиновича залишається творчість голландців 17 століття, особливо Вермера і Аверкампа. Роботи українського художника — це не просто віртуозна стилізація, «гра у старовину». Це вислів сучасної людини яка постійно переосмислює себе — не випадково у творах митця то тут то там з'являється годинник як символ нестримного плину часу.

Вибрані твори

Офорти

• 2003—2005 — «Бестіарій Апокаліпсиса»
• 2003 — «Великий святковий обід»
• 2005 — «Зламаний годинник Брейгеля»
• 2006 — «Великий птахолов»
• 2007 — «Великий Білий Птах»
• 2011 — «Великий годинникар»
• 2014 — «Портрет М. Гоголя»
• 2021 — «Осінній вітер»

Живопис

• 1980 — «Тихий вечір»
• 2012 — «Птахи мого серця»
• 2013 — «Місячне сяйво»
• 2013 — «Остання ніч літа»
• 2014 — «Зима в селі»
• 2017 — «Великий Капелюх Аверкампа»
• 2021 — «Ранок після Різдва»