Коваленко Олександр Олександрович (футболіст)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваленко.

Ковале́нко Олекса́ндр Олекса́ндрович (нар. 24 березня 1976, Артемівськ, Донецька область, УРСР, СРСР — пом. 21 грудня 2010, Дніпропетровськ, Україна) — український арбітр та футболіст, що виступав на позиції півзахисника. Відомий, перш за все, завдяки виступам у дніпропетровському «Дніпрі», донецьких «Шахтарі» та «Металурзі», а також у складі молодіжної збірної України. Працював арбітром на лінії у матчах другої ліги чемпіонату України. Покінчив життя самогубством^[1].

Олександр Коваленко
Олександр Коваленко
Особисті дані
Повне ім'я	Коваленко Олександр Олександрович
Народження	24 березня 1976(1976-03-24)
	Артемівськ, Донецька область, УРСР, СРСР
Смерть	21 грудня 2010(2010-12-21) (34 роки)
	Дніпропетровськ, Україна
Зріст	181 см
Вага	66 кг
Громадянство	Україна
Позиція	Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1993 «Металург» К 21 (1) 1994—1996 «Шахтар» М 87 (15) 1996—1998 «Дніпро» Д 40 (4) 1997 → «Дніпро-2» Д 4 (0) 1998—1999 «Шахтар» Д 4 (0) 1998—1999 → «Шахтар-2» Д 27 (2) 1999—2003 «Металург» Д 55 (2) 2002—2003 → «Металург-2» Д 5 (0) 2003—2004 «Кривбас» 16 (0) 2004 → «Кривбас-2» 3 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 1997 Україна (U-21) 4 (0)
Суддівська діяльність
Громадянство	Україна
Місто	Дніпропетровськ, Україна
Категорія	Асистент арбітра другої категорії
Роки Змагання Ігор 2009 Чемпіонат України: друга ліга
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 6 січня 2014.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 6 січня 2014.

Життєпис

Кар'єру футболіста на професійному рівні Олександр Коваленко розпочав у складі костянтинівського «Металурга», де впевнено провів півсезону, після чого перейшов до лав «Бажановця» з Макіївки (пізніше клуб змінив назву на «Шахтар»). У макіївському клубі Коваленко швидко став одним з провідних гравців, на якому трималася гра команди.

На початку сезону 1996/97 років молодого півзахисника запросили до дніпропетровського «Дніпра». У тому ж сезоні Коваленко досяг з «дніпрянами» найбільшого успіху, ставши фіналістом Кубка України 1996/97 (сам футболіст провів у фінальному матчі проти донецького «Шахтаря» лише 2 хвилини). Впевнена гра Коваленка привернула увагу тренерського штабу молодіжної збірної України, за яку півзахисник провів 4 матчі у 1997 році. У сезоні 1997/98 Олександр був одним з ключових гравців «Дніпра», провівши на полі 25 матчів та тричі вразивши ворота суперників.

Наступний сезон Коваленко розпочав у складі донецького «Шахтаря», однак справи у новій команді в нього відверто не йшли. Півзахисник задовольнявся переважно виступами у другій команді «гірників», натомість у вищій лізі провів лише чотири поєдинки. Ситуація кардинально змінилася наступного року, після того, як Олександр Коваленко вирішив перейти у донецький «Металург». Разом з ігровою практикою прийшли й нові досягнення — у сезоні 2001/02 «металурги» здобули «бронзу» національного чемпіонату. Втім, у наступному сезоні Коваленко на полі майже не з'являвся, тож все йшло до того, що він змінить команду.

Першу половину сезону 2003/04 в своєму новому клубі, яким став криворізький «Кривбас», футболіст провів доволі впевнено, однак після зимової перестав потрапляти до складу і у червні 2004 року, фактично, повісив бутси на цвях.

З 2006 року Олександр Коваленко розпочав суддівську діяльність, обслуговуючи матчі спочатку регіональних, а потім всеукраїнських аматорських змагань. У 2009 році, як асистент арбітра другої категорії, він здобув право судити матчі команд Другої ліги.

21 грудня 2010 року колишній футболіст покінчив життя самогубством, вистрибнувши з вікна власної квартири у Дніпропетровську^[1].

Досягнення

• Бронзовий призер чемпіонату України (1): 2001/02
• Фіналіст кубка України (1): 1996/97
• Срібний призер другої ліги чемпіонату України (1): 1993/94
• Брав участь у «срібному» (1998/99) сезоні «Шахтаря», «бронзовому» (2002/03) сезоні «Металурга» та «бронзовому» (2001/02) сезоні «Металурга-2», однак провів замало матчів для отримання медалей (4,3 та 1 відповідно)