Л-3 «Фрунзенець»

Л-3 «Фрунзенець» (у джерелах зустрічаються варіанти «Фрунзевець», «Фрунзовец») — радянський дизель-електричний мінно-торпедний підводний човен часів Другої світової війни, третій човен типу «Ленінець», серії II. Інші назви:

• з 21 листопада 1931 р. — «Більшовик»
• з 15 вересня 1934 р. — «Фрунзевець»
• з 1936 р. — Л-3
• з 9 червня 1949 р. — Б-З
• з 30 травня 1956 р. — СТЖ-25
• з 27 грудня 1956 р. — УТС-28

Л-3 «Фрунзенець»
Л-3 «Фрунзовец»
Рубка Л-3 на виставці ВМФ в «Парку Перемоги», Москва
Верф	завод № 189, Ленінград
Під прапором	СРСР
Належність	Військово-морський флот СРСР
Порт приписки	Кронштадт
Спуск на воду	8 липня 1931
Виведений зі складу флоту	17 серпня 1953
Проєкт
Тип ПЧ	Підводний мінний загороджувач
Розробник проєкту	Техбюро № 4 Балтійського заводу
Головний конструктор	Б. М. Малінін
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14,5 вузла (28 км/год)
Швидкість (підводна)	8,3 вузла (16 км/год)
Робоча глибина занурення	75 м
Гранична глибина занурення	90 м
Автономність плавання	28 діб
Екіпаж	54 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	78 м
Ширина корпусу найб.	7,2 м
Середня осадка (по КВЛ)	3,96 м
Водотоннажність надводна	1051 т
Силова установка
2 дизелі потужністю по 1100 к. с.
Озброєння
Артилерія	1 х 102-мм/45 Б-2, 120 набоїв
Торпедно- мінне озброєння	Носові: 6 ТА калібру 533-мм (12 торпед). Кормові: 2 мінні труби, 20 мін.
ППО	1 х 45-мм/46 21-К, 500 набоїв.

9 червня 1949 Л-3 отримав позначення «Б-3». 17 серпня 1953 виведена з бойового складу флоту і перекваліфікована в навчальний підводний човен. 21 травня 1956 переформований в навчально-тренувальну станцію по боротьбі за живучість «УТС-28».^[1]

Історія

Човен був закладений 6 вересня 1929 року на Балтійському заводі № 189 у Ленінграді, заводський номер 197, спущений на воду 8 липня 1931 року і 5 листопада 1933 року увійшов до складу Балтійського флоту. З 1939 року по 24 лютого 1941 рік пройшов модернізацію і капітальний ремонт. У роки Німецько-радянської війни «Л-3» здійснив 8 походів (7 бойових), виконав 16 торпедних атак з пуском 46 торпед, виконав 12 (11) встановлень мін. Потопив торпедами 2 кораблі супротивника (10743 брт). На поставлених мінах загинуло не менше 5 судів (11708 брт) і пошкоджено не менше 1 судна. «Л-3» неодноразово підривався під час бойових походів на мінах, але кожен раз підводний човен вдавалося врятувати.

За роки Німецько-радянської війни 423 члени екіпажу «Л-3» були нагороджені орденами і медалями. Рубка «Л-3» експонується у Парку Перемоги на Поклонній горі в Москві. Рубка спочатку була встановлена ​​біля штабу 22-ї бригади підплава в м. Лієпаї, після виводу російської армії з Латвії була вивезена і, в 1995 році, встановлена ​​на Поклонній горі в Москві. За кількістю потоплених суден під час німецько-радянської війни «Л-3» посідає 1-е місце в радянському ВМФ, хоча за сумарним тоннажем він поступається підводному човну С-13 з 44,1 тис. брт.

Участь у Другій світовій війні

Капітан Грищенко П. Д.

22 червня 1941 «Л-3» зустріла під командуванням капітана 3 рангу (згодом капітана 2 рангу) Петра Денисовича Грищенко. Бойові походи:

1. 22 червня-9 липня 1941 Лібава — підходи до Мемеля — Таллінн
2. 15 липня — 31 липня 1941 Таллін — Данцигська бухта — Таллінн
3. 30 вересня — 30 жовтня 1941 Кронштадт — о. Готланд — Кронштадт
4. 9 серпня — 10 вересня 1942 Кронштадт — південна частина Балтійського моря — Кронштадт (в поході брав участь письменник А. І. Зонін)
5. 27 жовтня — 18 листопада 1942 Кронштадт — Балтійське море через Фінські шхери — Лавенсаарі:

4 липня, при переході з бухти Кіхелькона в Тригей, човен був безрезультатно атакований німецьким підводним човном U-145. 28 липня отримав значні пошкодження в результаті атаки німецьких катерів-тральщиків. 6 вересня 1942 підірвався на міні, до бази дійшов. 30 жовтня 1942 підірвався на антенній міні, продовжив похід. 13 листопада 1942 потрапив під таранний удар транспорту, позбувся перископа, повернувся на базу. 1 березня 1943 човну присвоєно звання «Гвардійський».

13 листопада 1942 року «Л-3» виявив конвой, що складався з чотирьох транспортів в супроводі тральщиків, підводний човен спочатку маневрував для виходу в атаку на найбільший транспорт. Через швидке погіршення видимості прийнято рішення маневрувати за даними гідроакустики. Однак «Л-3» потрапив в середину конвою, внаслідок чого стало важко визначити точні координати цілі через оточуючих з усіх боків шумів інших транспортів. Було прийнято рішення підсплисти на один метр з безпечної глибини 10,5 метра на перископну 9,5 метра і визначити координати цілі в перископ. Після підняття перископа сталося зіткнення з одним із транспортів, який в цей час проходив над підводним човном. У підсумку, незважаючи на зіткнення, субмарина помічена не була. Від удару тумба огорожі була нахилена на правий борт на 30 градусів, командирський перископ був зігнутий вправо на 90 градусів і розгорнуто в корму на 135 градусів, антени лівого борту були зірвані. 18 листопада підводний човен самостійно повернувся на базу. Дії Грищенко були визнані грамотними, правильними і виключно корисними, оскільки цим вперше в підводній війні на Балтиці була доведена можливість безперископної атаки за одними даними приладів гідроакустики. При цьому наголошувалося, що командиру, для її успішного завершення, слід було б обрати дещо більшу глибину занурення.

Капітан Коновалов В. К.

9 березня 1943 командиром був призначений капітан-лейтенант Володимир Костянтинович Коновалов (Вульф Калманович Коновалов). Командував човном до 9 травня 1945 року. З 1944 року, після укладення перемир'я з Фінляндією, човен базувався на Ханко. Бойові походи:

1. 1 жовтня — 16 листопада 1944 Ханко — південно-східна частина Балтійського моря — Турку
2. 2 січня — 8 лютого 1945
3. 23 березня — 25 квітня 1945 Турку — південна частина Балтійського моря (Данцигська бухта) — Турку

У ніч з 16 на 17 квітня 1945 «Л-3», перебуваючи на патрулюванні біля входу в Данцигській бухті, виявив транспорт (було заявлено про наявність транспорту і 2-ох кораблів охорони), котрим виявився теплохід «Гойя» з біженцями на борту. Підводний човен переслідував транспорт в надводному положенні, оскільки підводна швидкість ходу була недостатня. В 23:52 по теплоході було випущено 2 торпеди, обидві влучили. «Гойя» затонув через 7 хвилин. Загинуло від 6 до 7 тис. осіб, переважно жінок і дітей (точна кількість людей, які знаходилися на борту залишилася невідомою). Було врятовано тільки 185 осіб. Потоплення «Гойї» і на даний час посідає друге місце у списку найбільших морських катастроф, за кількістю жертв, після потоплення лайнера «Вільгельм Густлоф».

• Період 1941–1942 років описаний за даними командира Л-3, капітана 1 рангу кандидата військово-морських наук Петра Денисовича Грищенко:

1) Грищенко П. Д. Мої друзі підводники. Л., 1966; 2) Грищенко П. Д. Сіль служби. Л., 1979; 3) Грищенко П. Д. Сутичка під водою. М., 1983) і письменника Олександра Ілліча Зоніна: 1) Зонін А. І Похід підводного човна під командуванням капітана 2-го рангу Грищенко. Л., 1942; 2) Зонін А. І Дві тисячі миль під водою. М. — Л., 1944; 3) Зонін А. І Сторінки похідного щоденника. Бойове плавання на підводному човні Л-З у серпні-вересні 1942 р. СПб., 1981).

• Період 1944—1945 описаний з особистих щоденників штурмана підводного човна «Л-3» капітана першого рангу Павлова Івана Григоровича.

Торпедні атаки

Дата	Мета / Водотоннажність	Умови залпу	Офіційно зараховано	Підтверджений результат
1942
18 серпня 1942	«CFLiljevalch», 5513 брт	з підводного положення 2 торпеди з 10 кбт	потоплений
26 серпня 1942	3 транспорти	з надводного положення 4 торпеди з 12-15 кбт	потоплені 2 транспорту (8000 БРТ, 2600 брт)	промах
1 вересня 1942	конвой 8 транспортів, есмінець	з підводного положення 2 торпеди з 10 кбт	потоплений есмінець, 1600 т	промах
		з підводного положення 4 торпеди з 15 кбт	потоплений транспорт, пошкоджений транспорт	промах
6 листопада 1942	міноносець	з підводного положення 2 торпеди з 4,5 кбт	промах
1944
15 жовтня 1944	транспорт	з надводного положення 3 торпеди з 2 кбт	потоплений транспорт	не встановлено[2]
25 жовтня 1944	з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт	промах
26 жовтня 1944	2 транспорти, сторожовик, 2 катери	з підводного положення 2 торпеди з 7 кбт	потоплений сторожовий корабель	промах
1945
31 січня 1945	транспорт, сторожовик, катери	з надводного положення 3 торпеди з 9 кбт	потоплений транспорт	не встановлено[2]
	2 транспорти, сторожовик	з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт	промах
		з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт	промах
4 лютого 1945	есмінець, 2 міноносці	з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт	промах
17 квітня 1945	«Гойя», 5230 брт	з надводного положення 3 торпеди з 8 кбт	потоплений теплохід з біженцями, близько 7000 загиблих
19 квітня 1945	транспорт, десантні суду	з надводного положення 3 торпеди з 12 кбт	промах
		з надводного положення 3 торпеди з 10 кбт	потоплена плавуча батарея	промах
21 квітня 1945	4 транспорту, 3 сторожовика, 4 катери	з підводного положення 3 торпеди з 10 кбт	промах

Разом 16 торпедних атак, підтверджено потоплення 2 суден, 10743 брт, результативність ще двох атак не встановлена^[2].

Виставлення мін

Дата	Район	Кількість і розстановка мін
1941
27 червня 1941	підходи до Клайпеді	20 мін, 4 банки по 5
19 липня 1941	данцигська бухта	20 мін, 2 банки, 3 і 17
1942
25 серпня 1942	на захід від о. Борнхольм	7 мін, 2 банки, 6 і 1
26 серпня 1942	на захід від о. Борнхольм	13 мін, 2 банки, 9 і 4
2 листопада 1942	біля о. Уте	10 мін, в лінію
5 листопада 1942	підходи до Вентспілса	7 мін, в лінію
13 листопада 1942	підходи до Вентспілса	3 міни, в лінію
1944
11 жовтня 1944	в о. Борнхольм	20 мін, в лінію
1945
26 січня 1945	підходи до Вентспілса	10 мін, 2 банки, 1 і 9
2 лютого 1945	на захід від м. Брюстерорт	2 міни, в лінію
28 березня 1945	біля п-ва Хель.	20 мін, 2 банки, 10 і 10

Сумарно 11 мінних постановок, виставлено 132 міни.

Результати встановлення мін

• 08.10.1941 р. тральщик «Hunter» (300 брт)
• 23.11.1941 р. транспорт «Поллукс» (3161 БРТ)
• 26.11.1941 р. теплохід «Engerau» (1142 БРТ)
• 28.11.1941 р. транспорт «Henny» (764 брт). Загинув 19.11.41 на мінах німецького оборонного загородження.
• 25.09.1942 р. шхуна «Franz Bohmke» (колишній голландський «Vledderveen», 210 брт). Піднята. 7.1943 повернена в дію.
• ? .09.1942 Р. транспорт (2600 БРТ) *? .09.1942 Р. транспорт (2600 БРТ)
• 17.11.1942 р. транспорт «Hindenburg» (7880 БРТ). Затонув 19.11.1942. Загинуло 1000—2000 радянських військовополонених
• 09.12.1942 р. транспорт «Остланд» (2152 БРТ)
• ? .12.1942 Р. транспорт «Вольфрам» (3648 БРТ)
• 14.01.1943 р. транспорт «Марі Фердинанд» (1757 БРТ). Малоймовірно.
• 06.02.1943 р. німецький транспорт «Grundsee» (866 брт). Імовірно.
• 30.03.1943 р. підводний човен «U-416» (769 брт). На британської авіаційної магнітної міні.
• ? .10.1944 Р. транспорт (2600 БРТ) *? .11.1944 Р. транспорт «Шпресуфер» (2600 БРТ)
• 20.11.1944 р. міноносець «T34» (1600 БРТ). На британської авіаційної донної міни.
• ? .11.1944 Р. сторожовий корабель Vs-53. Імовірно.
• 29.01.1945 р. транспорт «Henry Lütgens» (1141 БРТ). Імовірно. Також є ймовірність, що міни виставлені радянськими ВПС.
• 23.03.1945 р. тральщик «М-3138» (300 брт). Міни виставлені радянськими ВПС.
• 30.03.1945 р. транспорт «Jersbek» (2804 БРТ). Малоймовірно.
• Підірвалися і отримали пошкодження: 14.11.1944 р. німецьке навчальне судно «Albert Leo Schlageter» (1634 БРТ) і 07.02.1945 р. німецький криголам «Pollux» (4191 БРТ)

1. «Енциклопедія радянських підводних човнів 1941—1945»^[3] згадує про 5 (ймовірно) загиблих суден (11708 брт) і 1 пошкодженого:

• 28.08.42 парусно-моторна шхуна «Walter» (177 брт)
• 25.09.42 парусно-моторна шхуна «Franz Bohmke» (210 брт)
• 17.11.42 транспорт «Hindenburg» (7880 БРТ), 1000 військовополонених, 36 автомашин та ін Пошкоджено, затонув 19.11 під час буксирування.
• 06.02.43 транспорт «Grundsee» (666 брт), вантаж вугілля
• 14.11.44 навчальне судно «Albert Leo Schlageter» (1634 БРТ). Пошкоджено.
• 29.01.45 транспорт «Henry Lutgens» (1141 БРТ)

Див. також

• Підводний човен
• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• Найбільші морські катастрофи XX століття