Лактіонов Микола Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лактіонов.

Лактіонов Микола Ілліч (21 листопада 1926 — 7 січня 2007) — вчений ґрунтознавець, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва.

Лактіонов Микола Ілліч
Народився	21 листопада 1926(1926-11-21) с. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області
Помер	7 січня 2007(2007-01-07) (80 років)
Alma mater	Харківський сільськогосподарський інститут імені В. В. Докучаєва
Галузь	ґрунтознавство
Заклад	Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук

Біографія

Микола Ілліч народився 21 листопада 1926 року у с. Яки­мівка (нині смт), Запорізької області в родині селянина^[1].

1943-1946 – у листопаді 1943 року брав участь у бойових діях на Сталінградському напрямку. Після звільнення Запорізької області знову повернувся у рідний радгосп «Каучук», де працював як експедитор, моторист, електромонтер, а потім — водій.

З 1946 по 1947 роки учень Мелітопольського сільськогосподарського технікуму,

З 1947 по 1949 роки продовжив навчання у Липковатівському сільгосптехнікумі (Харківська область).

З 1949 по 1954 роки навчання у Харківському сільськогосподарському інституті імені В. В. Докучаєва (ХСГІ). Здобув спеціальність учений агроном-ґрунтознавець агрохімік.

З 1954 по 1957 роки аспірантура при Лабораторії ґрунтознавства АН УРСР за наукового керівництва професора М. К. Крупського.

З 1957 по 1959 роки завідувач лабораторії масових аналізів УкрНДІ ґрунтознавства та експедиції з обстеження ґрунтів України.

З 1959 по 1967 роки асистент, потім доцент кафедри ґрунтознавства ХСГІ.

У 1967 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Колоїдно-хімічні дослідження гумусу як полідисперсної системи».

З 1963 по 1967 роки декан і проректор факультету заочної освіти ХСГІ.

Лактіонов Микола Ілліч у Музеї генезису і картографії ґрунтів на кафедрі ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва (нині Державного біотехнологічного університету)

У 1978 році захистив докторську дисертацію за темою «Закономірності трансформації органічних колоїдів у чорноземах за їх сільськогосподарського використання».^[2]

У 1979 році отримав вчене звання професора з ґрунтознавства.

З 1967 по 1993 роки проректор з начальної роботи ХСГІ (ХДАУ).

З 1993 по 1996 роки ректор Харківського державного аграрного університету.

З 1979 по 2005 роки завідувач кафедри ґрунтознавства ХСГІ (ХДАУ, ХНАУ).

З 2005 по 2006 роки професор кафедри ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва

Помер 7 січня 2007 р. похований у с. Докучаєвське у Харківській обл.

Праці

Вчений опублікував більше 150 наукових і навчальних робіт – монографії, підручники, навчальні посібники, статті, лекції-брошури.

Основні публікції:

• Органічна частина ґрунту в агрономічному аспекті: монографія (1998);
• Ґрунтознавство з основами геології. Лекції для студентів спеціальності «Захист рослин» (1971);
• Гумус — природна дисперсна система (2000);
• Агроґрунтознавство. Навчальний посібник (2001);
• Грунтоперетворювальний вплив деревинної рослинності. Лекція (1986).
• Органічна частина ґрунту. Лекція (1986).
• Ґрунтові колоїди. Лекція (1991).
• Особенности строения гидрозолей гуминовых кислот и гуматов натрия. Почвоведение. №7. 1992. С 129-134.
• Проблеми вчення про органічну частину ґрунтів. Агрохімія і грунтознавство. Міжвід. темат. наук. зб. 2001. Вип. 61. С. 3-11.

Головні наукові досягнення

Розроблено методику фракціонування активного гумусу ґрунтів за допомогою висхідної хроматографії, що дозволило вперше продемонструвати чіткі розбіжності між властивостями гумінових кислот і гуматів. Встановлено, що гумусові речовини в природному стані не можуть класифікуватися як високомолекулярні сполуки, а повинні бути віднесені до класу колоїдних поверхнево-активних речовин. Запропоновано схему будови міцели гумусу, як агрегату хінон амінокислотних макромолекул, що пояснює її гідрофільність. Експериментально доведено сутність, механізм і хімізм парадоксального явища необоротної адсорбції негативно заряджених гуматів на негативно заряджених глинистих частках. Запропоновано схему “будови” ґрунтового колоїдного органо-мінерального комплексу. Для агрономічної характеристики органічної частини ґрунтів запропоновано об'єктивний критерій — показник реакційної здатності гумусу, яким узагальнено кількісні і якісні зміни гумусу в орних ґрунтах (Авторське свідоцтво на спосіб прогнозування родючості ґрунтів за гумусом, 1973). Цілеспрямована наукова діяльність М. І. Лактіонова, лекції з ґрунтознавства для студентів та керівництво дослідницькою роботою аспірантів, пошукачів і магістрів зумовили створення власної школи дослідників гумусу ґрунтів як визначальної характеристики їхнього генезису і трансформації у процесі землеробського використання. Під керівництвом М. І. Лактіонова 10 науковців набули вченого ступеня кандидата наук.

Відзнаки та нагороди

Педагогічна і наукова діяльність професора М. І. Лактіонова відзначена численними нагородами:

• орден «Знак пошани» (1971)
• медаль «За доблесну працю» (1970)
• медаль «Ветеран праці» (1985)
• подякою Головного управління вищої і середньої сільськогосподарської освіти СРСР (1972)
• нагрудний знак «За отличные успехи в работе» Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1976)
• бронзовою медаллю учасника Виставки досягнень народного господарства СРСР (1976)
• трудовою відзнакою «Знак Пошани» Міністерства аграрної політики України (2004)
• почесною грамотою Мінагрополітики України (2006)·        
• За значні досягнення в галузі науки і культури, вагомий внесок у розв'язання соціально-економічних проблем Харківщини рішенням Комітету з призначення іменних стипендій Харківської обласної державної адміністрації в галузі науки і культури в 1999 р. було призначено стипендію імені академіка О. Н. Соколовського. Значний внесок у вітчизняну науку відзначено медаллю В. В. Докучаєва.