Ласкарі Кирило Олександрович

Кирило Олександрович Ласкарі (нар. 17 липня 1936, Ленінград, РРФСР, СРСР — пом. 19 жовтня 2009, Санкт-Петербург^[1], Росія) — російський і радянський артист балету, балетмейстер, письменник; заслужений діяч мистецтв РФ (2002).

Ласкарі Кирило Олександрович
Ім'я при народженні	рос. Кирилл Александрович Менакер
Народився	17 липня 1936(1936-07-17)  Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	19 жовтня 2009(2009-10-19) (73 роки)  Санкт-Петербург, Росія
Поховання	Північний цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	балетмейстер, письменник, драматург, артист балету
Alma mater	Академія російського балету імені А. Я. Ваганової (1957)
Знання мов	російська
Батько	Менакер Олександр Семенович
Брати, сестри	Миронов Андрій Олександрович
У шлюбі з	Ніна Ургант і Irina Laskarid
Нагороди
IMDb	ID 0489597

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ласкарі (значення).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Менакер.

Біографія

Кирило (Кіра) Менакер народився 17 липня 1936 року в Ленінграді, в сім'ї естрадного актора Олександра Семеновича Менакера та балерини Тбіліського оперного театру Ірини Володимирівни Ласкарі (до шлюбу Ліпскерова, 1909—1971)^[2]. Сім'я розпалася через три роки після його народження, і Кирило з 16-річного віку, з 1952 року, носив прізвище Ласкарі.

У 1957 році закінчив Ленінградське хореографічне училище імені А. Я. Ваганової за класом Олександра Пушкіна.

До 1959 року працював у Кіровському театрі опери та балету, потім протягом двох десятиліть був одним із провідних солістів Малого театру опери та балету. Одночасно займався постановками вистав у цьому театрі (помічник режисера Леоніда Якобсона), а також у Театрі мініатюр Аркадія Райкіна та на телебаченні.

У Ленінградському театрі музичної комедії був хореографом вистав «Знімається кіно» на музику Андрія Ешпая, «Дон Жуан у Севільї» на музику Марка Самойлова, «Життя артиста» на музику Імре Кальмана (також написав лібрето до цієї постановки).

Кирило Ласкарі — один із засновників Ленінградського балету на льоду.

Помер 19 жовтня 2009 року в Санкт-Петербурзі. Похований на Північному цвинтарі.

Творчість

Фільмографія

Був постановником фільмів-балетів:

• «Повернення» (на музику Гергія Фіртича) та
• «Сказ про холоп Никишке», музику Марата Камілова (кіно-дебют Михайла Баришнікова).

Хореограф

• 1961 — Людина-амфібія
• 1970 — Чарівна сила мистецтва
• 1991 — Тінь, або Може бути, все обійдеться
• 1974 — Солом'яний капелюшок
• 1979 — Троє в одному човні, як не рахувати собаки
• 1980 — Тільки в м'юзік холі
• 1982 — Покровські ворота

Письменник та сценарист

Автор п'єс

• «Надзвичайні пригоди на волзькому пароплаві» (за Олексієм Толстим),
• «Не хочу бути королем»,
• «Помилки молодості»,
• «Труп із Гудзона»,
• «Клятва маркіза де Карабаса»,
• «Яєчня з баклажанами»;
• автор сценарію кінокартини «Фуфло» (1989).

Як письменник-прозаїк дебютував у 1983 році

• повість «Двадцять третій пірует» (за мотивами якої на кіностудії «Ленфільм» було поставлено художній фільм «Міф» (1986); опублікував кілька книг, у тому числі
• «Асценічний синдром» (2000),
• «Імпровізації на тему …» (2003),
• «Помилки молодості» (2005).

Родина

• Дід — Володимир Ліпскеров^[3][4]; бабуся — Іда Ліпскерова (псевдонім Ласкарі, до шлюбу Тамамшева), акторка, знімалася в кіно^[3]. Дядько — Володимир Володимирович Ліпскеров, був авіатором, загинув в авіаційній катастрофі^[3]. По материнській лінії, К. Ласкарі родич письменника Михайла Ліпскерова.
• Батько — Олександр Семенович Менакер, заслужений артист РРФСР. Мати — Ірина Володимирівна Ласкарі, балерина.
• Брат по батькові — Андрій Миронов, актор театру та кіна, артист естради, народний артист РРФСР.
• Перша дружина — Ніна Ургант, акторка, народна артистка РРФСР.
• Друга дружина — Магуто Ірина Кирилівна, акторка, театральна педагогиня, заслужена артистка Російської Федерації (1992).
  • Син — Кіра Ласкарі (Кирило Ласкарі-молодший) (нар. 1977), копірайтер, сценарист, прозаїк та поет, директор департаменту маркетингу та департаменту промо телеканалу «П'ятниця!» у 2013—2017 роках, генеральний директор телеканалу «СТС Love» з 2017 по 2019 рік^{[5][6][7][8][9][10]}.
• Троюрідні брати — Леонід Менакер, режисер, заслужений діяч мистецтв РРФСР (син режисера Ісаака Михайловича Менакера, двоюрідного брата батька балетмейстера — Олександра Менакера); Георгій Юрмін, дитячий письменник.

Нагороди

• Заслужений діяч мистецтв Росії (2002)
• Орден Дружби (2009)^[11]