Лисенко-Шило Галина Миколаївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шило.

Гали́на Микола́ївна Ли́сенко-Ши́ло (1883—1965) — українська викладачка музики і вокалу, громадська діячка.

Лисенко-Шило Галина Миколаївна
Народилася	1883  Київ, Російська імперія
Померла	1965  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  Українська РСР
Діяльність	вчителька музики
Alma mater	Київські вищі жіночі курси і Музично-драматична школа Миколи Лисенка
Заклад	Музично-драматична школа Миколи Лисенка
Батько	Микола Лисенко
Мати	Липська Ольга Антонівна
У шлюбі з	Шило Костянтин Степанович

Життєпис

Народилася 1883 року в Києві в родині українського композитора Миколи Лисенка та піаністки Ольги Липської.

Закінчила Вищі жіночі курси та Музично-драматичну школу М. В. Лисенка по класу вокалу та фортепіано.

Впродовж 1904–1917 років жила в Єлисаветграді з чоловіком Костем Шилом, викладачем місцевого комерційного училища. Згодом чоловік працював завідувачем відділом Київської філії Держвидаву України (до 1929 року). Був репресований, проходив у так званій справі СВУ.

Брала активну участь у житті української громади, зокрема була завсідницею українських журфіксів (літературно-музичних зустрічей) та «Гуртка друзів театру», які влаштовував у себе вдома нотаріус В. О. Нікітін. Давала приватні уроки музики.

Повернувшись до Києва, викладала вокал і фортепіано в Музично-драматичній школі ім. М. В. Лисенка.

Померла 1965 року в Києві, похована на Новобайковому кладовищі неподалік від могили М. Грінченка — металева огорожа, на білій мармуровій табличці напис «Лисенко-Шило Галина Миколаївна (1883—1965)».^[1] За іншими даними померла 1964 року.

Залишила спогади про Лесю Українку («З давнини»). В свою чергу Галину Лисенко згадує і сама Косач в листах до рідних, зокрема 16 листопада 1899 року вона писала сестрі Ользі про участь Галини в народних спектаклях, які ставила акторка Марія Старицька.