Любименко Володимир Миколайович

Любименко Володимир Миколайович (4 (16) січня 1873(18730116), село Вейделевка, тепер Валуйського району Бєлгородської області РФ — 14 вересня 1937, Ленінград) — радянський ботанік, член-кореспондент АН СРСР (з 1922), академік АН УРСР (з 1929).

Любименко Володимир Миколайович
Народився	16 (4) січня 1873(1873-01-04) село Вейделєвка Валуйського повіту Воронезької губернії, тепер Валуйського району Бєлгородської області РФ
Помер	14 вересня 1937(1937-09-14) (64 роки) Ленінград
Поховання	Смоленське православне кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	ботанік
Alma mater	Петербурзький лісовий інститут (1892), Петербурзький університет (1902)
Галузь	фізіологія рослин
Заклад	Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет Ботанічний сад БІН РАН[1] Ботанічний інститут імені В. Л. Комарова РАН[2] Нікітський ботанічний сад[3]
Вчене звання	академік
Науковий ступінь	доктор біологічних наук
Науковий керівник	Бородін Іван Парфенійович
Членство	Російська академія наук[2] ВУАН[3]
Відомий завдяки:	праці з фізіології рослин

Народився в сім'ї службовця. Закінчив Петербурзький лісовий інститут (1898) та Петербурзький університет (1902). У 1903–1908 роках працював у Франції, у 1908–1913 роках — у Нікітському, у 1914–1937 роках — в Петроградському (Ленінградському) ботанічних садах (з 1931 року — Ботанічний інститут АН СРСР). Викладав у Ленінградському університеті та інших навчальних закладах, створив фітофізіологічні лабораторії в Києві і Харкові.

Праці Любименка присвячені питанням фізіології рослин, зокрема утворенню хлорофілу в рослинах, дослідженню фотосинтезу тощо. Любименко вперше відзначив наявність хімічного зв'язку між білками і хлорофілом у живій пластиді, висунув гіпотезу еволюції способів живлення рослин від хемосинтезу до фотосинтезу.

Твори

• Избранные труды, т. 1—2. К., 1963.