Ліпатов Ростислав Федорович

Ростисла́в Фе́дорович Ліпа́тов (16 грудня 1916(1916-12-16) , Харків, Харківська губернія, Російська імперія  — 29 листопада 1983(1983-11-29) , Київ, СРСР ) — український графік, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1983), член Спілки художників України.

Ростислав Федорович Ліпатов
|премії=
Народження	16 грудня 1916(1916-12-16) м. Харків, Російська імперія
Смерть	29 листопада 1983(1983-11-29) (66 років)
	м. Київ, УРСР
Країна	Російська імперія →  УНР →  Гетьманат →  СРСР
Жанр	книжкова графіка
Навчання	Харківський художній інститут (1930—1934) Український поліграфічний інститут (м. Харків) (випуск 1939)
Діяльність	художник
Роки творчості	1950-ті — 1983
Премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліпатов.

Біографія

Народився 16 грудня 1916 року у м. Харкові.

Освіту він здобув у Харківському художньому інституті (1930—1934), а у 1939 році закінчиа факультет художньо-технічного оформлення поліграфічної продукції Українського поліграфічного інституту (м. Харків).

Протягом 1952—1959 років обіймав посаду заступника директора, а у 1959—1979 років — головного художника видавництва «Молодь»

З лютого 1980 року досвоєї смерті у 1983 році був завідувачеи редакції дослідно-експериментальних зразків книжкової продукції Держкомвидаву УРСР.

Творча діяльність

Основна діяльність Ростислава Ліпатова була пов'язана з книжковою графікою. Він займався впровадженям нових принципів конструювання та оформлення видань.

Оформлення книг:

• Турсун-заде М. Вірші про Ін­­дію. — К., 1950.
• Рильський М. Поезії. — К., 1951.
• Маркс К. Капітал. — К., 1982.
• Маркс К. Громадянська вій­на у Франції. — К., 1982.
• Димитров Г. І все-таки вона крутиться!.. — К., 1982.

Нагороди

• Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка «за впровадження нових принципів конструювання, оформлення творів класиків марксизму-ленінізму та видатних діячів комуністичного і робітничого руху (К. Маркса „Капітал“, „Громадянська війна у Франції“; Г. Димитрова „І все-таки вона крутиться!..“)» (1983) (разом з Володимиром Бойком Євгеном Матвєєвим, Геннадієм Кузнєцовим, Юрієм Новіковим, Михайлом Шевченком, Анатолієм Зубцем, Миколою Хоменком)^[1]