Малюшицький Юрій Миколайович

Малюшицький Юрій Миколайович (11.01.1903, Київ, Російська імперія — 30.03.1987, Київ, УРСР) — український вчений у галузі гірничої геомеханіки та інженерії, доктор технічних наук (1967). Мав нагороди СРСР.

Малюшицький Юрій Миколайович
Народився	11 січня 1903(1903-01-11)  Київ, Російська імперія
Помер	30 березня 1987(1987-03-30) (84 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	інженер-будівельник, геофізик
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	geotechnical centrifuge modelingd[1][2], фізика гірських порід[2], геомеханіка[2]
Заклад	Народний комісаріат шляхів сполучення Державний науково-дослідний, проектно-конструкторський і проектний інститут вугільної промисловості Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1967)

Біографія

Народився в Києві, у сім'ї агронома Миколи Малюшицького. 1926 року закінчив Київський політехнічний інститут. Після випуску в 1926—1928 роках працював інженером на будівництві Памірського шосе в Киргизії. Надалі перейшов працювати до Москви, обіймаючи посади в Наркоматі шляхів сполучення СРСР, а також в науково-дослідному Інституті шляхів, де був начальником сектора. У 1936—1946 роках працював на будівництві залізниць у різних частинах СРСР.

З 1946 року знову повернувся до Києва. У 1946—1958 роках працював у Інституті геологічних наук і гірничої справи АН УРСР старшим науковим співробітником відділу проблем підземної розробки пластових родовищ (тоді мав назву Інститут гірничої справи ім. М. М. Федорова)^[3]. З 1959 року працював у інституті «УкрНДІпроект» Міністерства вугільної промисловості СРСР. У 1976 році перейшов до сектору геодинаміки вибуху Інституту геофізики АН УРСР на посаду старшого наукового співробітника-консультанта. 1984 року пішов на пенсію.

У 1975 році мешкав у Києві на вулиці Естонській у будинку № 5, квартира 83^[4].

Науковий внесок

Юрій Малюшицький очолював дослідження, що за допомогою відцентрових моделей динаміки гірських порід^[en] визначали параметри відвалоутворення на гідровідвалі «Сагарлицький» Бачатського розрізу^[ru] Кузнецького вугільного басейну^[5]. Метод Малюшицького та його формула використовуються для оцінки стійкості відвалів^[6].

Також досліджував фізико-механічні властивості гірських порід, питання стійкості вугільних кар'єрів.

У 1975 і 1981 році дві його монографії з відцентрового моделювання параметрів відвалів були перекладені англійською мовою^[7].

Наукові праці

• Малюшицкий Ю. Н. Физико-механические свойства горных пород и их значение в вопросах устойчивости бортов угольных карьеров // Москва; Ленинград: Углетехиздат. 1951. С. 60.
• Малюшицкий Ю. Н. К вопросу об устойчивости бортов карьеров — Москва ; Ленинград: Углетехиздат, 1952. — 120 с.
• Малюшицкий Ю. Н. Условия устойчивости бортов карьеров — К. : Вид. АН УРСР, 1957. –246 с.
• Малюшицкий Ю. Н. Условия устойчивости бортов карьеров // Изв. АН УССР. 1957. С. 269.
• Малюшицкий Ю. Н. Устойчивость насыпей отвалов. — К.: Будивельник, 1975. — 176 с.
• MALUSHITSKY, YU. N ; SCHOFIELD, A. N ; CRANE, David R. The centrifugal model testing of waste-heap embankments. 1981, VII-206 p
• Центробежное моделирование насыпей-отвалов. К., 1985.