Мартинов Олександр Євстафійович

Мартинов Олександр Євстафійович (8 [20] липня 1816, Санкт-Петербург — 16 [28] серпня 1860, Харків) — російський актор, один з основоположників російської школи сценічного реалізму.

Мартинов Олександр Євстафійович
Народився	8 (20) липня 1816[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	16 (28) серпня 1860[2][1] (44 роки)  Харків, Російська імперія[2]  туберкульоз
Поховання	Смоленське православне кладовище[2] і Тихвінське кладовищеd
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	актор
Заклад	Александринський театр

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинов.

З життєпису

Народився в Санкт-Петербурзі в родині управителя поміщиці Сухозанет. Виховувався в Петербурзькому театральному училищі (1827—1835) — спочатку в балетному класі Ш. Дідло, з відходом Дідло якийсь час навчався у декоратора Конопи, але вдало зіграною роллю лакея в водевілі П. Каратигіна «Знайомі незнайомці» звернув на себе увагу керівництва імператорських театрів. В результаті Мартинов перейшов в драматичний клас до П. А. Каратигіна.

На сцені почав виступати в 1831 або 1832 році, дебютувавши в петербурзькому Александринському театрі у водевілі П. Г. Григор'єва «Філатка і Мирошка — суперники». Всього за роки учнівства він зіграв близько 70 ролей.

У 1836 році, після закінчення училища, зарахований до трупи Александрінського театру, в якій незабаром зайняв становище першого комічного актора. Під комічною оболонкою часто показував долю маленької, забитої людини. Особливо сильно ця лінія трактування персонажів виражалася в образах дрібних чиновників, підмайстрів, дворових людей.
Пізніше Мартинов узагальнив образ Хлестакова, показав типове соціальне явище імперської централізації, куди впадала країна.

Всього за артистичну біографію Мартиновим було виконано понад 600 ролей.