Мухаммед аль-Насір Салах-ад-Дін

Мухаммед аль-Насір Салах-ад-Дін (араб. الناصر محمد صلاح الدين; 4 вересня 1338 — 2 листопада 1391) — імам Зейдитської держави у Ємені.

Мухаммед аль-Насір Салах-ад-Дін араб. الناصر محمد صلاح الدين
Імам Ємену
1372 — 1391
Попередник:	Алі аль-Магді
Наступник:	Алі аль-Мансур бін Салах-ад-Дін
Народження:	4 вересня 1338(1338-09-04)
Смерть:	2 листопада 1391(1391-11-02) (53 роки) Сана, Ємен
Національність:	Араб
Релігія:	Іслам шиїтського спрямування
Рід:	Рассіди
Батько:	Алі аль-Магді

Життєпис

Був сином імама Алі аль-Магді^[1]. У першій половині XIV століття кілька імамів висували свої претензії на владу. В середині століття імам Алі аль-Магді досягнув значного впливу, який, однак, знизився після його смерті 1372 року у Дамарі. Після смерті батька Мухаммед став єдиним і безперечним зейдитським імамом Ємену.

Був порівняно успішним правителем. Він розширив свої володіння до Тіхами у прибережній смузі Червоного моря Південної Аравії. За рік після оголошення імамату Мухаммед аль-Насір спробував захопити Сану, але не зміг зламати оборону міста. Тоді він одружився з матір'ю аміра Ідріс бен Абдалла, а коли той приїхав, щоб зустрітись зі своїм новим вітчимом, він заарештував аміра та став повновладним правителем Сани 1381 року. Ідріс та його матері дозволили жити в місті, але без подальших контактів з імамом^[2].

1391 року під час поїздки верхи його мул скинув його та протягнув по землі, в результаті чого імам зазнав смертельних травм. Його смерть приховували упродовж двох місяців з метою уникнення заворушень^[3]. Похований у мечеті Салах ад-Дін, зведеній за його ініціативою.

Його дружиною була Фатіма ас-Саїда, дочка предводителя Курдів з Дамара^[4]. Після смерті аль-Насіра почались внутрішні заворушення серед зейдитської еліти, утім контроль над Саною невдовзі було встановлено за його малолітнім сином Алі