Національний парк Ґарамба

Національний парк Ґарамба — національний парк на північному сході Демократичної Республіки Конго, що охоплює близько 5 200 км². Він є одним із найстаріших парків Африки, і в 1980 році ЮНЕСКО включила його до списку Всесвітньої спадщини за охорону критичного середовища проживання північних білих носорогів, африканських слонів, бегемотів і жирафів.^[1] З 2005 року Національний парк Ґарамба перебуває під управлінням Африканських парків у партнерстві з Конголезьким інститутом охорони природи.

Національний парк Ґарамба

фр. parc national de la Garamba
4°0′ пн. ш. 29°15′ сх. д.
Країна	Демократична Республіка Конго
Розташування	Демократична Республіка Конго
Найближче місто	Дюрба
Площа	5,200 km2
Засновано	1938
Об'єкт №:	136
Статус:	світова спадщина ЮНЕСКО і Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Вебсторінка	Garamba National Park
Національний парк Ґарамба (Демократична Республіка Конго)
Національний парк Ґарамба у Вікісховищі

Огляд

Національний парк Ґарамба був заснований у 1938 році і займає площу 5 200 км² на північному сході Демократичної Республіки Конго. На заході, півдні та сході межує з мисливським заповідником Гангала-на-Бодіо, а на півночі та північному сході межує з Південним Суданом. Входить до зони судано-гвінейської савани.^{[2] [3]} Парк є однією з найстаріших заповідних територій Африки.^[4] Він лежить у перехідній зоні між двома осередками ендемізму: гвінейсько-конгольською та гвінейсько-суданською саванами. Ці дві біогеографічні зони підтримують різноманітну дику природу, популяція якої скоротилася в останні десятиліття через браконьєрство та слабкий рівень захисту національного парку, що викликане тривалою громадянською війною в країні. ^[5] Рейнджери ICCN, доповнені солдатами Збройних сил Демократичної Республіки Конго, працюють, щоб захистити Ґарамбу від браконьєрів і повстанських груп. ^[5]

Історія

У 1980 році парк був визнаний ЮНЕСКО об’єктом всесвітньої спадщини, а в 1984–1992 роках він був включений до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. ^{[6] [7]} Між 1991 і 1993 роками 50 000 суданських біженців оселилися на межі Ґарамби, що призвело до збільшення браконьєрства. Повідомляється, що між браконьєрами та наглядачами парку між 1993 і 1995 роками стався 121 конфлікт, і протягом 1991–1996 років наглядачі вилучили понад 900 одиниць зброї. ^[8] Міжнародний фонд носорогів забезпечив фінансування патрульних машин у 1994 році та зарплату рейнджерам у 1995 році. У лютому 1996 року було вбито двох носорогів — одного самця, Бавесі, і Джульєтту, вагітну самицю (Ґарамба був останім оплотом північного підвиду білого носорога).^[8] У 1996 році Ґарамбу знову включили до списку небезпеки через браконьєрство та загрозу остаточного знищення північних білих носорогів. ^{[9] [10]} Після ряду поразок під час Першої війни в Конго та Другої громадянської війни в Судані, особливо під час операції «Гром», угандійські повстанці WNBF і UNRF (II) знайшли притулок у Національному парку Ґарамба в 1997 році. ^[11] Такі організації, як Франкфуртське зоологічне товариство, Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи, також працювали з місцевою владою над відновленням Ґарамби. ^[8]

Зусилля Африканських парків з боротьби з браконьєрством мали успіх. ^[12] Як повідомляло BBC, керівництво Ґарамби фінансується Європейським Союзом і приватними донорами. ^[9] Агентство США з міжнародного розвитку, Служба риби та дикої природи Сполучених Штатів, Фундація Wildcat та Світовий банк, ^[13] відповідно до African Parks, також фінансують національний парк. ^[14]

З 2005 року заповідна територія разом із природоохоронним ландшафтом Domaine Chasse Bili Uere вважається охоронною територією левів. ^[15]

За останнє десятиліття, станом на 2017 рік, браконьєри вбили щонайменше 21 рейнджера парку, і проблеми безпеки сприяли боротьбі адміністрації Ґарамби за те, щоб стати популярним туристичним напрямком. ^[3] Армія опору Господа Джозефа Коні також використовувала парк як притулок. ^{[5] [12] [16]} У 2009 році партизанська група напала на станцію Нагеро в Ґарамбі, убивши щонайменше вісім людей, у тому числі двох охоронців парку, і поранивши ще тринадцять. Повстанці також викрали їжу та пальне та знищили кілька будівель парку. ^[12] Під час трьох конфліктів у 2015 році, браконьєри вбили п’ятьох рейнджерів і трьох членів збройних сил Конго ^{[5] [17]}, а в жовтні було вбито ще кілька людей. ^[18] У квітні 2016 року браконьєри застрелили трьох рейнджерів і поранили інших (включно з менеджером Ґарамби), ^{[19] [20] [21]}, двоє рейнджерів парку були вбиті браконьєрами на слонів у квітні 2017 року. ^{[12] [17] [20]} За словами фотожурналістки Кейт Брукс, яка знімала в Ґарамбі свій документальний фільм «Останні тварини», тринадцять паркових рейнджерів і військовослужбовців були вбиті, захищаючи Ґарамбу в період з січня 2015 по квітень 2017. ^[22]

У 2017 році National Geographic Documentary Films випустив The Protectors: Walk in the Rangers' Shoes, короткометражний документальний фільм про віртуальну реальність режисера Кетрін Бігелоу про рейнджерів парку та їхні зусилля захистити дику природу Ґарамби. ^{[3] [23]} У квітні 2017 року кінофестиваль Tribeca Film Festival посмертно присудив нагороду Disruptor рейнджерам, які загинули під час захисту Ґарамби «за їхню роботу та хоробрість у захисті слонів». ^[22]

Флора і фауна

Савани парку підтримують низьку щільність акацій. ^{[5] [12]} Деякі трави у національному парку Ґарамба можуть виростати до 3х метрів у висоту. ^[3]

Ґарамба є домом для багатьох видів ссавців, включаючи різні види антилоп ^[24], а також буйволів, слонів, гієн, гігантських лісових свиней, жирафів, бегемотів і левів. ^{[5] [12] [17]} У парку проживає єдина в Демократичній Республіці Конго популяція жирафів, підвид Кордофан, і одна з найбільших популяцій слонів, що залишилися в країні. ^{[5] [12]}

У парку загалом зареєстровано 138 видів ссавців і 286 видів птахів, включаючи птаха-секретаря. ^[4][8]

За останні десятиліття браконьєрство призвело до скорочення популяції слонів у парку. ^[4] У 2011 році в парку було близько 2800 слонів. ^[4] За оцінками 2017 року в Ґарамбі було менше 2000 слонів, що є значним зниженням порівняно з приблизно 20 000, зареєстрованими в 1960-х і 1970-х роках. ^{[5] [3] [17]} У 2012 році було вбито 22 слони ^[4], а в 2014 році браконьєри вбили 68 слонів Ґарамби протягом лише двох місяців. ^{[17] [25] [26]}

Популяції жирафів теж зазнала суттєвого скорочення, в 90-х і 2000-х роках. За даними Mongabay, зареєстрований пік популяції становив 300 осіб у 1976 році, а в 2008 році було зареєстровано близько 100 осіб ^[12] The Times стверджує, що в 1993 році у парку було 356 жирафів, а в 2007 році – лише 86. ^[27] Згідно з Christian Science Monitor, у 2003 році їх було 86, а в 2016 році – лише 38. ^[28] Станом на 2022 рік у парку проживав 71 жираф. У 2024 році Африканські парки повідомили про зростання популяції до понад 80 жирафів кордофан. ^[29] Сьогодні браконьєрство є найбільшою загрозою для популяції жирафів Ґарамби. ^{[12] [30]}

Колись у парку жила остання дика популяція північного білого носорога.^{[5] [4] [10]} У середині 1980-х років у Ґарамбі було зареєстровано лише п’ятнадцять північних білих носорогів, що спонукало до включення парку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. ^[8] У 2003–2004 роках у парку було від 20 до 25 білих носорогів. ^{[31] [32] [33]} У 2005 році уряд країни схвалив операцію по релокації 5 носоріг до Кенії, щоб врятувати їх від браконьєрів, однак релокація не відбулася. Останні повідомлення про 4х носорогів у національному парку датуються 2006 роком. У 2008 році було повідомлено, що північний білий носоріг вимер у природі. У 2023 році зусилля з відновлення призвели до того, що 16 білих носорогів перемістили з приватного заповідника в Південній Африці до парку. ^[34] Слід зазначити, що нова популяція носорогів належить до іншого підвиду. Північний підвид у природі, який жив у Ґарамбі вимер. На сьогодні лишилося лише дві самиці (матір і донька), які сьогодні проживають у Кенії, куди їх перевезли з Празького зоопарку, щоб відродити популяцію шляхом штучного запліднення. Перш ніж останній самець помер, в нього вдалося взяти сперму. Обидві самиці що лишилися, теж мають вади із репродуктивним здоров'ям, тож вчені досі намагаються отримати перше потомство носорогів шляхом штучного запліднення.