Об'єднання сучасних архітекторів

Об'єднання сучасних архітекторів

Тип	організація
Засновано	1925
Розпущено	1930
Сфера	архітектура
Країна	СРСР
Офіційні мови	російська

Об'єднання сучасних архітекторів у Вікісховищі

Наприкінці першої половини 1920-х років, завдяки швидкому зростанню популярності в архітектурному середовищі ідей конструктивізму, навколо ідеолога і фактичного лідера течії Олександра Весніна склалася група однодумців — Мойсей Гінзбург, Віктор Веснін, Яків Корнфельд, Володимир Владимиров, Андрій Буров, Георгій Орлов, Ганна Капустіна, Олександр Фуфаєв та Владилен Красильников, які прийняли рішення створити творче об'єднання архітекторів-конструктивістів. До початку грудня 1925 року був розроблений статут організації і 19 грудня того ж року відбулися перші загальні збори, на яких крім ініціаторів були присутні архітектори Ілля Голосов, Костянтин Мельников і Георгій Вегман. Збори ухвалили «визнати за необхідне створення Об'єднання Сучасних Архітекторів, назвати його скорочено ОСА». Головою об'єднання став Олександр Веснін, його заступниками — Мойсей Гінзбург, Віктор Веснін, секретарем — Георгій Орлов^[1]^[2].

Офіційно оформити нову організацію довгий час не вдавалося: Московська міськрада, посилаючись на те, що в Москві вже діють об'єднання архітекторів (Московське архітектурне товариство, АСНОВА та інші), кілька разів відмовлялася зареєструвати статут ОСА, пропонуючи її прихильникам влитися в одну з існуючих архітектурних організацій. Лише восени 1926 року ОСА при підтримці завідувач Художнім відділом Головнауки Наркомосу Павла Новицького вдалося офіційно оформити своє існування при Державної академії художніх наук^[2].

Друкованим органом ОСА був журнал «Сучасна архітектура» (1926—1930), який почав виходити ще до офіційної реєстрації організації. З усіх творчих об'єднань архітекторів 1920-х — початку 1930-х років (МАО, АСНОВА, ОАХ, ЛОА, ВОПРА, АРУ та інших) лише ОСА мало власний періодичний друкований орган^[3]. На сторінках журналу було викладено кредо об'єднання — функціональний метод, який вимагав від архітектора врахування особливостей функціонування будівель, споруд і комплексів шляхом створення їх раціонального плану та обладнання. Популярність журналу і активна діяльність членів ОСА сприяли появі нових прихильників організації. Відділення ОСА виникли в Ленінграді, Свердловську, Казані, Харкові, Томську, Новосибірську, Києві, Баку та інших містах^[4].

Влітку 1927 року ОСА організував в Москві «Першу виставку сучасної архітектури», завданням якої, за словами організаторів, стала «широка пропаганда ідей сучасної архітектури не тільки серед фахівців-архітекторів, але і серед широких мас населення». Виставка була відкрита в будівлі Вхутемасу 18 червня і працювала до 15 серпня^[5]. Виставковий комітет відбирав для демонстрації роботи в дусі нового напряму архітектури, ігноруючи традиціоналістів і представників інших творчих організацій. МАО, ЛОА, ОАХ та інші об'єднання архітекторів запрошення взяти участь у виставці не отримали, а АСНОВА таку пропозицію відкинула, вважаючи, що подібні виставки не можуть бути організовані представниками конкретного творчого угруповання^[6]. На думку дослідника архітектури Селіма Хан-Магомедова, Перша виставка сучасної архітектури стала найважливішою виставкою радянського архітектурного авангарду, показала його зрілість і намітила нові шляхи розвитку конструктивізму^[7].

У 1927 році ОСА було перейменовано на Всеросійське об'єднання сучасних архітекторів (РОСА), але нова назва не прижилася і надалі продовжували використовувати первісну назву^[4].

У 1928 році пройшла Перша конференція ОСА, яка стала підготовчим етапом до Першого з'їзду об'єднання у 1929 році^[8].

У 1930 році ОСА було перетворено на Сектор архітекторів соціалістичного будівництва (САСС) при Всесоюзному архітектурно-науковому товаристві (ВАНТ). Потім організація увійшла до складу Московського обласного відділення ВАНОТ (МОВАНТ). У 1932 році діяльність ОСА — САСС припинилася в зв'язку з організацією Спілки радянських архітекторів^[1].

Об'єднання сучасних архітекторів

Історія

Деякі члени ОСА

Див. також

Примітки

Література

Wikiwand - on