Олеша (Івано-Франківський район)

Оле́ша — село в Україні, центр Олешанської сільської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. На Покутті. Розташоване у долині (найімовірніше дні доісторичного озера), за 4 км від Дністра, за 16 км від Тлумача, до залізничної станції Івано-Франківськ — 39 км. Населення — 1632 людей. Засноване 1423 р.^{[джерело?]}

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Олеша.

село Олеша
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Олешанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040250010059660
Основні дані
Засноване	1423
Населення	1632 (2021)[1]
Площа	26,551 км²
Густота населення	72,5 осіб/км²
Поштовий індекс	78040
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°50′11″ пн. ш. 25°8′11″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	78040, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський район, с. Олеша
Карта
Олеша
Олеша
Мапа

Історія

Село та околиці багаті пам'ятками археології^[2]:

• Олеша І пізнього палеоліту, урочище Товтри, розмір — 100 на 80 метрів.
• Олеша II Київської Русі, урочище Лози, розмір — 100 на 100 метрів.
• Олеша III Київської Русі, урочище Лози, розмір — 100 на 150 метрів.
• Курган Олеша IV невизначеної приналежності, урочище Пшенична Гора, розмір — 30 на 30 метрів.
• Олеша V пізнього палеоліту-мезоліту, урочище Чигор, розмір — 200 на 300 метрів.
• Олеша VI голіградської культури фракійського гальштату, урочище Чигор-Шкуратка, розмір — 200 на 100 метрів.

На території села знайдено скарб бронзових знарядь праці доби пізньої бронзи.

Село Олеша вперше згадується у Галицько-Волинському літопису 1205—1292 pp.

Селяни Олеші разом з жителями навколишніх сіл і міст під проводом полковника Я. Поповича з Тлумача і сотника О. Чевадського з Олеші брали участь у визвольній війні 1648—1654 років.

У 1934—1939 рр. село було центром об'єднаної сільської ґміни Олєша Тлумацького повіту.

У 1939 році в Олеші проживало 4 300 мешканців, з них 4 150 українців-грекокатоликів, 120 українців-римокатоликів, 20 поляків і 10 євреїв^[3]

Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. Олешинська сільська рада передана з Отинянського району до Обертинського району.

24 вересня 1944 р. у лісі біля села енкаведисти оточили повстанців, 3 дні тривала оборона і після прибуття на допомогу загону «Шрама» вирвалися з оточення та перейшли за Дністер. Повстанці втратили 160 убитих, а більшовики за різними даними — від 120 до 200.^[4]

На 1970 рік в селі — середня школа, клуб, 2 бібліотеки, лікувальна амбулаторія; універмаг, павільйон побутового обслуговування. Вищу й середню освіту здобули 360 жителів села. Тракторист П. Д. Українець був делегатом III Всесоюзного з'їзду колгоспників.

На 1 січня 2024 року село є центром Олешанської територіальної громади. Чисельність населення станом на 1 січня 2023 року — 9318 осіб.^[5]

Церква

Стара греко-католицька церква Архистратига Михаїла, що була в юрисдикції УГКЦ згоріла 17 лютого 2002 року. Будівництво нової розпочато згодом, освячена 11 листопада 2012 року єпископом Миколаєм. Належить до Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ . Настоятель — Віталій Павлюк.

Православна церква Архистратига Михаїла. Розпочато будівництво 1993-го, освячена 16 вересня 2001 року Митрополитом Івано-Франківським і Галицьким Андрієм. Належить до Івано-Франківсько-Галицької єпархії ПЦУ. Настоятель — Михайло Кирик.

Священники

• о. Йосип Кисілевський (1856—1910)
• о. Корнилій-Сильвестр Стрийський (1878 — ?)
• о. Тадей Сурак (1938—2003)
• о. Михайло Завойський (1930—2021)
• о. Іван Луцький (1949—2014)
• о. Ярослав Дерлиця (1895—1975)
• о. Йосип Вірста
• о. Петро Різун (1955—2011)
• о. Василь Ткачук (1980—2008)
• о. Михайло Кирик (1987)

Громадські діячі

• Пилипів Дмитро — селянин, посол до Галицького сейму 2-го скликання.^[6]