Родіонов Олексій Олексійович

Олексій Олексійович Родіо́нов (27 березня 1922 — 18 травня 2013^[3]) — радянський дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР.

Родіонов Олексій Олексійович
Народився	27 березня 1922(1922-03-27)  Москва, Російська СФРР
Помер	18 травня 2013(2013-05-18) (91 рік)
Країна	Росія
Діяльність	дипломат
Галузь	дипломатія[1]
Alma mater	Дипломатична академія МЗС РФ
Знання мов	російська[2]
Посада	Список міністрів закордонних справ Росії
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Родіонов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Родіонов Олексій.

Біографія

Народився 27 березня 1922 року в Москві. Закінчив Вищу дипломатичну школу Міністерства іноземних справ СРСР.

До вступу у Вищу дипломатичну школу Міністерства іноземних справ СРСР працював в Омській області на комсомольській і партійній роботі. Він був першим секретарем Омського обкому ВЛКСМ.

У 1953–1960 рр. — перший секретар Омського міського комітету КПРС.

У 1960–1961 рр. — другий секретар Омського обласного комітету КПРС.

У 1964 — співробітник центрального апарату Міністерства іноземних справ СРСР.

У 1964–1966 рр. — радник-посланник посольства СРСР в Індії.

У 1966–1968 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Бірмі.

У 1968–1971 рр. — Міністр іноземних справ РРФСР, член Колегії Міністерство іноземних справ СРСР.

У 1971–1974 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Пакистані.

У 1974–1983 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Туреччині.

У 1983–1990 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Канаді.

Нагороди та відзнаки

• Орден Жовтневої Революції;
• Чотири ордена Трудового Червоного Прапора;
• Орден Дружби народів;
• Орден «Знак Пошани».

Автор праць

• «Турция. Перекресток судеб. Воспоминания посла». (М., 2006)^[4]
• «СССР — Канада. Записки последнего советского посла».(М., 2007)^[5]

Література

• «Дипломатический словарь» под ред. А. А. Громыко, А. Г. Ковалева, П. П. Севостьянова, С. Л. Тихвинского в 3-х томах, М., «Наука», 1985–1986. — Т. 2, с. 469.