Рудольф Кох-Ерпах

Рудольф Кох-Ерпах (нім. Rudolf Koch-Erpach; нар. 9 квітня 1886, Мюнхен — пом. 28 листопада 1971, Карлсруе) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал кінноти Вермахту (1940). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн, за часів Другої світової війни керував військовим округами й командував піхотними та танковими з'єднаннями і об'єднаннями.

Рудольф Кох-Ерпах
Rudolf Koch-Erpach
Народження	9 квітня 1886(1886-04-09) Мюнхен, Королівство Баварія
Смерть	28 листопада 1971(1971-11-28) (85 років) Карлсруе, Баден-Вюртемберг
Поховання	Карлсруе
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	кіннота танкові війська
Освіта	військове училище Мюнхену Мюнхенська Військова академія
Роки служби	1904–1945
Звання	Генерал кавалерії
Командування	8-ма піхотна дивізія 60-те командування особливого призначення 35-те командування особливого призначення VIII військовий округ LVI танковий корпус XI військовий округ 1-ша армія
Війни / битви	Перша світова війна: Окупація Судетів Друга світова війна Східний фронт Польська кампанія Битва за Краснобруд Західний фронт Французька кампанія Битва за Дюнкерк Східний фронт Верхньо-Сілезька операція
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «Ліакат» Галліполійська зірка Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія

Рудольф Кох (нім. Rudolf Koch)^[1] народився 9 квітня 1886 в столиці баварського королівства Мюнхені в родині німецького військового, генерал-майора Антона Коха (1854–1926).

Військова кар'єра

• 22 липня 1904 — фанен-юнкер
• 1 грудня 1904 — фанен-юнкер-унтерофіцер
• 4 березня 1905 — фенріх
• 6 березня 1906 — лейтенант
• 25 червня 1913 — оберлейтенант
• 1 березня 1916 — ротмістр
• 19 травня 1916 — ротмістр
• 1 листопада 1924 — майор
• 1 жовтня 1929 — оберстлейтенант
• 1 квітня 1932 — оберст
• 1 січня 1935 — генерал-майор
• 1 квітня 1937 — генерал-лейтенант
• 1 грудня 1940 — генерал кінноти

У липні 1904 молодий Рудольф поступив до військової гімназії, звідки випустився через півроку у званні фенріха й прибув для подальшого проходження служби до 2-го баварського уланського полку «Кеніг» (нім. Königlich Bayerisches 2. Ulanen-Regiment „König“), де служив до квітня 1910. З 1 березня 1905 по 7 лютого 1906 паралельно проходив навчання у військовому училищі Мюнхена. 6 березня 1906 отримав перше офіцерське звання лейтенанта. 22 квітня 1910 переведений для проходження служби до 6-го королівського баварського шеволежерського полку «Принц Альбрехт Прусський» (нім. Königlich Bayerisches 6. Chevaulegers-Regiment „Prinz Albrecht von Preußen“), у якому служив до початку Першої світової війни. В період з 1 жовтня 1912 до 31 липня 1914 одночасно навчався у Мюнхенській військовій академії.

За часів Першої світової війни служив ад'ютантом у штабі III-го Баварського армійського корпусу, потім відправлений до німецького штабного елементу на Близькій Схід, у Персію. Літом 1916 року прикомандирований, як штабний офіцер зв'язку, до XII-го австро-угорського корпусу, потім Південної та 3-ї армії союзників.

З осені 1916 до кінця війни проходив службу на різних штабних посадах, у листопаді 1917-січні 1918 — командир батальйону 16-го Баварського резервного піхотного полку. Війну закінчив штабним офіцером у групі армій «Кронпринц Рупрехт».

У післявоєнний час змінив багато посад у різних штабних, навчальних та допоміжних структурах. У 1923–1927 — командир ескадрону 17-го гірсько-піхотного полку. З 1 вересня 1929 до 1 жовтня 1932 — командир цього полку. З 1 листопада 1932 — начальник штабу 1-ї кінної дивізії Рейхсверу, далі — командир 3-ї кінної бригади.

З приходом нацистів до влади продовжив службу в лавах Збройних сил, з 15 жовтня 1935 — командир 8-ї піхотної дивізії Вермахту.

На чолі цій дивізії Р.Кох-Ерпах вступив у Другу світову війну. У вересні 1939 році він командував піхотною дивізією під час вторгнення в Польщу. 23 вересня 1939 генерал-майор Кох-Ерпах під час битви за Краснобруд був захоплений польськими військами в полон, звідки незабаром був звільнений у зв'язку з закінченням військових дій.

24 червня 1940, за вміле керівництво військами в ході битви за Францію, командир 8-ї німецької піхотної дивізії був нагороджений Лицарським хрестом Залізного Хреста.

З 1 листопада 1940 по 1 березня 1941 року генерал-лейтенант Р.Кох-Ерпах командувач LX-го командування у Франції та нетривалий термін (1 квітня — 1 травня 1941) XXXV-го командування особливого призначення в Генеральній губернії.

З 1 травня 1942 по 26 січня 1945 року генерал кінноти Кох-Ерпах командувач VIII-го військового округу зі штаб-квартирою для цього військового округу в Бреслау. До району його відповідальності входили Сілезія, Судетська область, частина Моравії і частина південно-західної Польщі. Військовий округ припинив свою діяльність у лютому 1945 року у зв'язку з наступом радянських військ.

З 16 лютого по 10 квітня 1945 року він недовго був командиром LVI-го танкового корпусу, який вдруге формував після розгрому танкового корпусу радянськими військами у січні 1945 в боях під час Вісло-Одерської операції. На чолі цього корпусу генерал Р.Кох-Ерпах бився у Верхньо-Сілезькій операції. У березні 1945 року Кох-Erpach і його штаб були оточені Червоної Армії під Оппельн — сучасне Ополе. Щоб вирвати його звідти, генерал-фельдмаршал Фердинанд Шернер наказав естонському офіцеру СС, оберсту, виконуючому обов'язки командира 20-ї гренадерської дивізії СС Альфонсу Ребане вивести командування корпусу з оточення. Ребане за допомогою 4 естонських добровольців зі своєї дивізії вивів генерала Р.Кох-Ерпаха з його штабом без втрат до німецьких військ. По рекомендації генерала за такий подвиг оберст А.Ребане був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста Залізного Хреста.

Останні тижні війни, генерал кінноти Р.Кох-Ерпах керував XI-м військовим округом. З 6 до [8 травня] 1945, після потрапляння генерала Г.Ферча до полону, був командувачем 1-ї польової армії Вермахту, війська якої билися в Баварії, й відступали до Дунаю, де врешті-решт 8 травня 1945 капітулювали американцям.

Рудольф Кох-Ерпах перебував в американському полоні з 8 травня 1945 до 1948 року. Після визволення мешкав у Німеччині. Помер 28 листопада 1971 у Карлсруе.

Нагороди

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і золотою пряжкою
• Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
• Військова медаль (Османська імперія)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія), офіцерський хрест
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (24 червня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942)
• Німецький хрест в сріблі (24 листопада 1944)

Див. також

• Філіпп Клеффель
• Вілібальд фон Лангерманн
• Франц Кресс фон Крессенштайн
• Едвін фон Роткірх унд Трах
• Максиміліан фон Вайкс
• Еріх Гепнер

Література

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 7: Knabe-Luz. Biblio Verlag. Bissendorf 2004. ISBN 3-7648-2902-8. S. 48-50.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 142.
• Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941–1945. Geschichte und Inhaber. Band II. Verlag Klaus D. Patzwall. Norderstedt 2001. ISBN 3-931533-45-X. S. 546

Посилання

• Koch-Erpach, Rudolf. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• Rudolf Koch-Erpach. на desertwar.net. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014. (англ.)
• General der Kavallerie Rudolf Koch-Erpach. на geocities.ws. (англ.)
• Koch-Erpach, Rudolf — нагороди генерала кінноти Кох-Ерпаха (англ.)