Рєусов Володимир Олексійович

Рєусов Володимир Олексійович (5 червня 1925 — 4 квітня, 2011) — академік Академії будівництва і архітектури, член-кореспондент Інженерної академії України. Заслужений будівельник Української РСР. Почесний громадянин міста Харкова.

Володимир Олексійович Рєусов
Заслужений будівельник Української РСР В. А. Рєусов біля споруд лабораторії ЗБК ХДТУБА. Внутрішній двір ХДТУБА
Народження	5 червня 1925(1925-06-05) Мерефа, Харківська область
Смерть	4 квітня 2011(2011-04-04) (85 років) Харків
Країна	СРСР, Україна
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків
Архітектурний стиль	конструктивізм, модернізм, блокове будівництво, вантові конструкції
Найважливіші споруди	ККЗ «Україна» плавальний басейн «Піонер»
Містобудівні проєкти	Салтівський житловий масив, Олексіївський житловий масив, Роганський житловий масив, Журавлівський Гідропарк, Краснопавлівське водосховище, Харківський метрополітен
Наукові праці	80 робіт
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди	Заслужений будівельник Української РСР академік архітектури
Рєусов Володимир Олексійович у Вікісховищі

Біографія

Перші роки та участь у німецько-радянській війні

Народився 5 червня 1925 а в місті Мерефа Харківської області в родині будівельника. У 1941 році на початку німецько-радянської війни був евакуйований з сім'єю з Харкова. У 1943 році зарахований до діючої армії. Був важко поранений в боях під Харковом, в результаті поранення позбувся одного ока.

Післявоєнний період

У 1946 вступив до Харківський інженерно-будівельний інституту, який закінчив у 1951 за фахом архітектор. За розподілом потрапив у Укргідроенергопром. З 1952 року працював архітектором у проектному інституті, інструктором, заступником, потім завідувачем відділу Харківського міськкому партії, заступником директора з наукової роботи в ЮЖНІІ, ПромбудНДІпроект^[1]

У 1963—1968 роках обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Південного науково-дослідного інституту будівництва обласного комітету Комуністичної партії УРСР^[2]

В партійних і керівних органах

У 1968–1985 роках — завідувач відділом будівництва обкому партії, потім — проректор, а з 1991 — професор кафедри архітектурних конструкцій Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури. Автор більше 80-ти друкованих праць, у тому числі монографій. Має 7 авторських свідоцтв. Кандидат технічних наук.

Рєусов як керівник і координатор будівельного комплексу міста Харківа й області вніс значний внесок у відновлення промислових підприємств, комунального і житлового господарства Харкова, розвиток будівельного комплексу, створення потужної бази будівельної індустрії. Був одним з ініціаторів будівництва міського метрополітену. Працював над питаннями відновлення і оновлення житлового фонду Харкова, спорудження нових житлових масивів на Салтівці, Олексіївці, Рогані, Салтівського (Журавлівського) та Краснопавлівського водосховищ, подачі води в місто і водовідведення, розвитку заводів військово-промислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування та інших галузей в Харкові, Лозовій, Куп'янську, Первомайську, Балаклії. Протягом 30-ти років обирався депутатом Харківської міськради, головою постійної комісії з будівництва. З 1999 рік а очолював Фонд ветеранів будівництва Харкова^[3].

Смерть

Володимир Рєусов помер 4 квітня 2011 рік а на 86-му році життя. В останні роки працював над створенням музею історії будівництва міста Харкова у ХДТУБА.

Нагороди

Бойові

• Ордена Вітчизняної війни I ступеня
• Червоної Зірки

Трудові

• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Богдана Хмельницького III ступеня, Україна
• Дружби народів
• Медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.

Звання

• Кандидат технічних наук
• Академік Академії будівництва і архітектури
• Член-кореспондент Інженерної академії України
• Заслужений будівельник УРСР
• Двічі лауреат премії Ради Міністрів СРСР.
• Почесний громадянин міста Харкова^[4].

Пам'ять

• 27 грудня 2012 а в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури відкрили меморіальну дошку Володимиру Олексійовичу^[5]. (рос.)

Основні праці

• Реусов В. А. Люди и стройки. Капитальное строительство Харьковской области за 50 лет. 1952—2002 гг. — Х.: ЧП Шуст А. И., 2003. — 414 с.: ил. — Библиогр.: с. 399. (рос.)
• Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. / Сост. А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, А. А. Тиц. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с, ил. (рос.)