Сухов Юрій Миколайович

Сухов Юрій Миколайович (нар. 15 вересня 1969(19690915), Черкесовський, Новоаннінського района Волгоградської області — адвокат, партнер в адвокатському об‘єднанні.^[1].

Сухов Юрій Миколайович
Народився	15 вересня 1969(1969-09-15) (56 років)  Черкесовський, Новоаннінський район, Волгоградська область, РРФСР, СРСР
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

З квітня 2009 по березень 2010 — Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики.^[2]

Освіта

У 1992 році закінчив Київське вище танкове інженерне училище (інженер-механік)^[3], у 1998 — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка — юридичний факультет (правознавство).

Кандидат юридичних наук (кримінальне право — 2000 рік)^[4].

Кар'єра

Після закінчення військового училища проходив службу офіцером у збройних силах. З 1993 по 1996 роки проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах слідчого та керівних посадах у слідчих підрозділах. До 2001 року працював у Державній податковій адміністрації України на керівних посадах Слідчого управління податкової міліції та начальником Головного правового управління. З 2001 по лютий 2002 років займав посаду заступника директора департаменту по контролю за дотриманням бюджетного законодавства Рахункової палати України.^[5]

До квітня 2008 року працював у Державному комітеті України у справах національностей та міграції на посадах директора департаменту та заступника Голови Комітету^[6].

З квітня 2009 по березень 2010 років займав посаду Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики^[2].

У 2008—2009 роках та з березня 2010 року по цей час займається адвокатською практикою^[7].

Відзнаки

Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам'ятного знака (постанова КМУ від 22.06.04 № 798^[8]).

Адвокатська діяльність

Основна спеціалізація адвоката Юрія Сухова — захист інтересів у кримінальних справах, які частіше за все виходять на публічну площину.

Відомий завдяки захисту політиків та високопосадовців або представленню їх інтересів у резонансних справах, зокрема: Юлії Тимошенко^[9][10][11]; Анатолія Макаренка^[12][13][14]; Миколи Злочевського^[15]; Сергія Чеботаря^[15]; Віри Ульянченко^[15]; Мельничука Максима Дмитровича^[16][17]; Павловського Андрія Михайловича^[18][15], Бондарєва Костянтина Анатолійовича^[19][20][15]; Головача Андрія Володимировича^[21]; Корбана Геннадія Олеговича^[22][23]; Неміровського Володимира Леонідовича^[15]; Хоменка Володимира Петровича^[24][25][15]; Середи Григорія Порфировича^[15]; Клюєва Сергія Петровича^{[26][27][28][29]}; Клюєва Андрія Петровича^[30]; Курченка Сергія Віталійовича^{[31][32][33][34][35][36]}; суддів Печерського районного суду Києва Кіцюка Віктора Петровича^[37][38], Вовка Сергія Володимировича^[39] , Царевич Оксани Ігорівни^[40][41] та інших суддів міста Києва; учасників, так званої «вертольотної справи»^[42][43].