Сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру

Сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру (ідентифікатор WWF: IM0206) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів, розташований на північному заході Індії^[2].

Гірський національний парк

Схили гір Араваллі

Сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру

Сухий ліс Гір
Екозона	Індомалайя
Біом	Тропічні та субтропічні сухі широколистяні ліси
Статус збереження	критичний/зникаючий
Назва WWF	IM0206
Межі	Сухі листяні ліси долини Нармади Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат Колючі чагарники та ліси Північно-Західної Індії Вологі листяні ліси долини верхнього Гангу
Площа, км²	265 995
Країни	Індія
Охороняється	11 335 км² (4 %)[1]
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Географія

Екорегіон сухих листяних лісів Катхіавар-Гіру простягається від гір Араваллі на схід до гір Віндг'я та річки Бетва^[en], на території штатів Гуджарат, Раджастхан та Мадг'я-Прадеш. Крім того, екорегіон охоплює Гірський ліс, розташований на півострові Катхіавар в штаті Гуджарат. Найвищою вершиною регіону є гора Абу висотою 1722 м. На захід від регіону поширені колючі чагарники та ліси Північно-Західної Індії, на південний схід — сухі листяні ліси долини Нармади, а на північний схід — вологі листяні ліси долини верхнього Гангу.

Клімат

В межах екорегіону переважає спекотний і посушливий тропічний клімат. Середньорічна кількість опадів коливається від 550 до 700 мм, більшість з яких приносять південно-західні мусони, що дмуть в регіоні з червня по вересень. Влітку температури підіймаються до 45 °C, а холодними зимовими ночами вони можуть опускатися до 0 °C. У високогір'ях Араваллі клімат більш прохолодний, а на навітряних південно-східних схилах випадає більше опадів.

Флора

Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сухі листяні ліси, видовий склад яких залежить від вологості та ґрунтів. Ці ліси складаються з трьох ярусів, а лісовий намет в них розташований на висоті від 15 до 25 м над землею.

У більш зволожених районах основу лісів складають тикові дерева (Tectona grandis). Також в цих лісах ростуть бенгальські айви (Aegle marmelos), пильчасті босвеллії^[en] (Boswellia serrata), санданові дерева^[en] (Ougeinia oojeinense), різні види хурми (Diospyros spp.), малабарські бавовняні дерева^[en] (Bombax ceiba), індійські трагаканти^[en] (Sterculia urens), амли (Phyllanthus emblica), волотисті дальбергії^[en] (Dalbergia lanceolaria subsp. paniculata) та еліптичні терміналії^[en] (Terminalia elliptica). В більш посушливих районах тикові ліси змінюються майже чистими насадженнями повислих аногейсусів^[sv] (Anogeissus pendula), іноді у поєднанні з акаціями катеху^[en] (Senegalia catechu).

На схилах скелястих пагорбів Араваллі та в деградованих ландшафтах поширені колючі чагарники та рідколісся, в яких ростуть безлисті молочаї (Euphorbia caducifolia), виїмчасті голонасінники^[sv] (Gymnosporia emarginata), сенегальські акації^[en] (Senegalia senegal), мукуллові дерева^[en] (Commiphora wightii), непальські індигові дерева^[en] (Wrightia tinctoria), білі флюгеї^[sv] (Flueggea leucopyrus), чіпкі гревії^[en] (Grewia tenax) та волохаті гревії^[en] (Grewia villosa). На берегах річок і струмків ростуть індійські фінікові пальми^[en] (Phoenix sylvestris) та червоні річкові фікуси (Ficus racemosa).

Більшість ендеміків регіону зустрічається в горах Араваллі. Серед таких рослин слід відзначити Dicliptera abuensis^[sv] та Veronica anagallis.

Фауна

В межах екорегіону мешкає близько 80 видів ссавців та близько 300 видів птахів. Найбільш характерним представником екорегіону є азійський лев (Panthera leo persica)^[3]. Історично цей хижак був широко поширений в Південно-Західній Азії та Північній Індії, однак наразі він обмежений Гірським національном парком. Станом на 2020 рік популяція азійських левів нараховувала 674 особини. Серед інших хижаків, поширених в екорегіоні, слід відзначити індійського леопарда (Panthera pardus fusca), азійського вовка (Canis lupus pallipes) та смугасту гієну (Hyaena hyaena), а також дрібніших звичайних шакалів (Canis aureus)^[4], очеретяних котів (Felis chaus) та плямисто-рудих котів (Prionailurus rubiginosus)^[5]. В східній частині екорегіону зустрічаються бенгальські тигри (Panthera tigris tigris)^[6] та ведмеді-губачі (Melursus ursinus)^[7].

Також в екорегіоні мешкають індійські замбари (Rusa unicolor), нільгау (Boselaphus tragocamelus), аксіси (Axis axis), індійські газелі або чінкари (Gazella bennettii), чотирирогі антилопи (Tetracerus quadricornis), гарни (Antilope cervicapra), дикі свині (Sus scrofa), макаки-резуси (Macaca mulatta), індійські зайці (Lepus nigricollis) та індійські їжатці (Hystrix indica). Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити майже ендемічних білокрилих синиць (Machlolophus nuchalis), а також рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus). На берегах водойм зустрічаються болотяні крокодили (Crocodylus palustris).

Збереження

Оцінка 2017 року показала, що 11 335 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями^[1]. Природоохоронні території включають:

• Природний заповідник Баларам-Амбаджі^[en];
• Національний парк Мукундара-Хіллз^[en] (включно із Заповідником дикої природи Джавахар-Сагар та Національним заповідником Чамбал^[en]);
• Заповідник Гандхі-Сагар^[en];
• Природний заповідник Гхатігаон^[en];
• Національний парк Гір;
• Природний заповідник Джайсамунд^[en];
• Природний заповідник Джамбугода^[en];
• Природний заповідник Кумбхалгар^[en];
• Національний парк Куно^[en];
• Національний парк Мадхав^[en];
• Природний заповідник гори Абу^[en];
• Природний заповідник Рамгарх^[en];
• Національний парк Рантхамбор^[en];
• Тигровий заповідник Саріска^[en];
• Природний заповідник Сіта-Мата^[en].