ТЕЦ меткомбінату «Уральская сталь»

51°13′11″ пн. ш. 58°21′42″ сх. д.

ТЕЦ меткомбінату «Уральская сталь»

Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1951—1969
Модернізація	1978 (заміна турбіни 2), 2020 (заміна котлів 1 та 2)
Вид палива	природний газ, доменний газ, коксовий газ
Котельні агрегати	2 парові Белэнергомаш-БЗЭМ (котли 1 та 2, після заміни), 1 паровий ТП-230-2М (котел 3), 1 паровий ТП-13 (котел 4), 3 парові ТП-13Б (котли 5 — 7), 1 водогрійний ПТВМ-100
Турбіни	всі парові, 1 АП-25-2 (турбіна 1), 1 Р-12-90/31 (турбіна 2, після заміни), 1 ВТ-25-4 (турбіна 3), 1 ВПТ-50-2 (турбіна 4), 1 ПТ-60-90/13 (турбіна 5)
Електрогенератори	Т2-25-2 (турбоагрегат 1), 1 Т2-12-2 (турбоагрегат 2, після заміни), 1 ТГВ-25 (турбоагрегат 3), 1 ТВ-60-2 (турбоагрегат 4), 1 ТВФ-60-2 (турбоагрегат 5)
Встановлена електрична потужність	172
Встановлена теплова потужність	482
Материнська компанія	«Металлоинвест»
ідентифікатори і посилання

ТЕЦ меткомбінату «Уральская сталь» — складова металургійного виробничого майданчика, який діє в Оренбурзькій області Росії.

Станція почала роботу в 1950 році у складі Орсько-Халіловського металургійного комбінату (в 1990-х перейменований на «Уральская сталь». Первісно її котельне господарство складалось із двох парових котлів британського виробництва продуктивністю по 160 тонн пари на годину (станційні номери 1 та 2), які стали до ладу в 1950 та 1951 роках. Від них живилась введена в дію у 1951-му парова турбіна типу АП-25-2 потужністю 25 МВт (станційний номер 2).

В наступні два десятиліття майданчик підсилили ще п'ятьма паровими котлами — одним типу ТП-230-2М продуктивністю 250 тонн пари на годину (став до ладу в 1958, номер 3), одним типу ТП-13 продуктивністю 220 тонн пари на годину (введений в дію у 1960, номер 4) та трьома типу ТП-13Б продуктивністю по 220 тонн пари на годину (стали до ладу в 1963, 1967 та 1970, номери 5 — 7). При цьому турбінне господарство отримало ще чотири турбіни, зокрема типу ВТ-25-4 потужністю 25 МВт (введена у 1958, номер 3), типу ВПТ-50-2 потужністю 50 МВт (1964, номер 4) та типу ПТ-60-90/13 потужністю 60 МВт (1969, номер 5).

В 1977-му теплову потужність станції підсилили за рахунок водогрійного котла типу ПТВМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год.

В 1978 році турбіну № 2 замінили на виріб типу Р-12-90/31 потужністю 12 МВт.

В 2020-му замість двох перших котлів ввели в дію два котли виробництва білгородського заводу «Белэнергомаш-БЗЭМ» продуктивністю по 220 тонн пари на годину.

Первісно станція була розрахована на споживання вугілля, а в першій половині 1960-х виникла можливість використовувати природний газ, що надійшов по трубопроводу Домбаровка — Орськ (наразі частина системи Домбаровка – Оренбург). Також важливу роль відіграють вторинні горючі гази металургійного виробництва. В 2013-му частка природного газу в енергетичному балансі ТЕЦ склала 47 %, ще 44 % припало на доменний та коксовий гази, а 9 % забезпечили за рахунок вугілля.

Видалення продуктів згоряння відбувається через кілька димарів, зокрема, водогрійний котел підключений до димаря заввишки 55 метрів.^[1][2][3]