Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Фронт землевласників
політична партія З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Фронт землевласників (рум. Frontul Plugarilor) — румунська ліва аграрна політична організація землевласників, заснована в Деві в 1933 р. під керівництвом Петру Грози. У 1946 р. налічувала понад 1 млн членів.[1]
.svg){kind=link}
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Партія була створена в окрузі Хунедоара. Швидко поширилася в Банат, а потім і в інші регіони Румунії. Партія ставила за мету поліпшити становище селянства (яке було зраджено основною аграрною групою, Національною селянською партією),[2] закликала запровадити програму соціального забезпечення на селі та податкову реформу, сприятливу для дрібних холдингів.[3] Група також була республіканською в амбіціях, ймовірно, з моменту її створення (до 1940 року Гроза писав: «моїм останнім королем був Децебал, після смерті якого я став республіканцем»).[4]
У 1935 рік партія приєдналася до забороненої Комуністичної партії Румунії (ПЛР), натхненної сталінським Народним фронтом і підписаним в Ţebea (після переговорів).[5]
За цей період Фронт землевласників ніколи не набирав більше 0,30 % голосів.[6] Поза законом, прийнятим авторитарним режимом короля Кароля II разом із усіма партіями в 1938 р., вона залишалась активною під час диктаторського правління Іона Антонеску (коли Гроза був затриманий у 1943—1944 рр.)[7] і з'явився після його падіння в 1944 р.
У жовтні того ж року приєдналась до іншого Національно-демократичного фронту під проводом ПЛР, поряд із Союзом патріотів, Союзом угорських робітників, Соціалістичною селянською партією та Румунською соціал-демократичною партією.
У лютому 1945 року партія "Фронт землевласників" брала участь у жорстоких інцидентах, що призвели до її падіння. Гро[8]за, котрий вперше знаходився на високій політичній посаді наприкінці 1944 р.[9] очолював третій кабінет після падіння Антонеску (сформований 6 березня 1945 р.); в той час як урядом маневрувала PCR. Наприкінці 1947 року Станчіу Стоян став ще одним з провідних членів партії, який головував у міністерстві — у справах релігій;[10]
Під час загальних виборів 1946 року партія працювала на єдиній платформі з PCR, відіграла активну участь у судочинстві, що призвело до створення комуністичної Румунії .
У той час лідери ПЛР почали використовувати репресії Антонеску в 1943 році на фронті як інструмент у внутрішньопартійних боях: після того, як генеральний секретар Георгій-Деж наказав викрасти і утримати його попередника Штефана Форіша.
Відносини між Фронтом і комуністами часом випробовувались: після свого першого з'їзду (липень 1945 р.) партія закликала до збереження дрібних сільськогосподарських ділянок, що перебувають у приватній власності, та добровільного кооперативного господарства замість колективізації, яку пропагувала PCR;[11] в період, відомий як «королівський страйк» (початок восени 1945 р. І ознаменований відмовою короля Михайя I підписувати своє ім'я під законодавством, яке пропагує уряд. Зрештою, Фронт поступився комуністичним вимогам[12] (як політик, чия кар'єра пережила загибель групи, Гроза продовжував епізодично конфліктувати з PCR).[13]
У липні 1947 р. до Фронту приєднався Ніколае Д. Корнежану та інші члени неіснуючого Національного союзу праці та реконструкції (невелика політична група, сформована Константином Аргетояну)[14] .
Партія "Фронт землевласників" припинила своє існування в 1953 році. Згідно зі свідченнями 1991 року колишнього лідера ПЛР Георге Апостола, остання акція була ініційована основною партією.
Remove ads
Історія виборів
Вибори до законодавчих органів
Примітки
Список літератури
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads