Хронологія подій програми «Аполлон»

,У наведеній нижче таблиці подано події, пов'язані із задумом і реалізацією американської наукової космічної програми «Аполлон» НАСА, зокрема хронологія польотів місій, запущених у рамках цієї програми, а також деякі інші події, які справили вплив на перебіг програми.

Дата	Подія
02.01.1959	Вернер фон Браун висунув прогноз, за яким упродовж 10 найближчих років буде здійснено політ навколо Місяця^[1].
19.01.1959	НАСА підписало остаточний контракт з компанією Rocketdyne Division, NAA на суму 102 млн дол. на проєктування й розробку однокамерного ракетного двигуна F-1 на рідкому паливі^[2].
27.01.1959	Після консультацій з Міністерством оборони США НАСА сформулювало національну програму розробки космічних апаратів. Її основна ідея програми полягала в тому, що для кожної серії майбутніх космічних місій слід розробити єдиний ракетний носій, який завдяки цьому досягне високого рівня надійності, а система наведення та корисне навантаження можна буде змінювати відповідно до мети місії. Було описано чотири ракетні носії загального призначення: «Вега», «Центавр», «Сатурн» та «Нова». Перший ступінь ракети-носія «Нова» мав бути оснащений чотирма двигунами F-1, другий — одним двигуном F-1, а третій мав розміри міжконтинентальної балістичної ракети, але використовував рідкий водень як паливо. Ця ракета-носій мала стати першою в серії, здатній доставити людину на поверхню Місяця і безпечно повернути її на Землю в рамках місії за концепцією прямого злету^[3].
02.02.1959	Назву ракети-носія змінено з «Юнона V» на «Сатурн», оскільки Сатурн — наступна планета після Юпітера. 3 лютого Рой Джонсон, директор Агентства з перспективних досліджень, затвердив цю назву^[4].
05.02.1959	На засіданні в Лабораторії реактивного руху (JPL) НАСА було створено Робочу групу з дослідження Місяця^[5].
15.02.1959	НАСА оприлюднило план розробки ракет-носіїв Vega на наступне десятиліття. Пізніше його скасували, оскільки він мав надто багато спільного сильно велику схожість з ракетою «Аджена»)^[6].
06.03.1959	Камера тяги двигуна F-1 успішно випробувана в статичному режимі^[7].
02.04.1959	Обрано Першу групу астронавтів НАСА^[en] (Mercury Seven)^[8] — Гордон Купер, Вірджил Гріссом, Дональд Слейтон, Скотт Карпентер, Алан Шепард, Волтер Ширра, Джон Гленн. Усі сім астронавтів зрештою полетіли в космос.
03.05.1959	Перший двигун Rocketdyne H-1 для ракети «Сатурн» прибув до Управління балістичних ракет армії США^[en] (ABMA)^[9].
06.05.1959	Створено Комітет Джастроу з дослідження Місяця^[10]^[11].
25–26.05.1959	Дослідницький керівний комітет встановив попередні пріоритети пілотованих космічних польотів: проєкт «Меркурій», балістичні зонди, супутник для дослідження навколишнього середовища, маневрений пілотований супутник, пілотована космічна лабораторія, місячний розвідувальний супутник, висадка на Місяць, розвідка Марса і Венери, висадка на Марс і Венеру.
02.06.1959	Перше тривале випробування (151,03 с) двигуна Rocketdyne H-1 для ракети «Сатурн»^[9].
03.06.1959	Розпочато будівництво першого стартового комплексу для ракет «Сатурн».
18.06.1959	НАСА виділило 150 000 дол. на дослідження Командування ракетних військ армії США щодо програми дослідження Місяця на основі систем, що використовують ракету «Сатурн».
Літо 1959 року	Члени Космічної робочої групи^[en] (STG) працювали над концепціями польотів на навколоземну та навколомісячну орбіти.
01.08.1959	Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США (ARPA) доручило Командуванню ракетних військ армії США провести на початку 1960 року статичні випробування першої випробувальної ракети-носія «Сатурн».
Вересень 1959 року	В Інструментальній лабораторії Массачусетського технологічного інституту за контрактом з НАСА розпочалося дослідження щодо проєктування систем наведення та управління для різних космічних місій.
28.09.1959	Алан Келет (Alan Kehlet) на засіданні Космічної робочої групи^[en] представив пропозиції щодо багатомісної капсули для повернення астронавтів на Землю — лінзоподібний апарат, здатний безпечно доставити трьох членів екіпажу з Місяця на Землю зі швидкістю близько 36 000 футів на секунду.
21.10.1959	Президент США Дуайт Ейзенхауер оголосив про намір передати НАСА контроль над персоналом та об'єктами Відділу розробки та виробництва Управління балістичних ракет армії США^[en]. Передача, яка підлягала затвердженню Конгресом, передбачала, зокрема, розробки ракети «Сатурн».
02.11.1959	Розпочато попереднє проєктування багатомісної капсули для навколомісячної місії з особливою увагою до використання капсули як тимчасової космічної лабораторії, кабіни для посадки на Місяць і зонда для дослідження далекого космосу^[12]. Оголошено про передачу проєкту «Сатурн I» НАСА.
07.12.1959	ARPA та НАСА звернулися до Командування ракетних військ армії США з проханням підготувати інженерно-технічне та економічне обґрунтування нової конфігурації ракети «Сатурн» з другим ступенем, що складається з чотирьох двигунів на рідкому паливі (рідкий водень + рідкий кисень) (майбутній ступінь S-IV) та модифікованим третім ступенем «Центавр» (майбутній ступінь S-V)^[13].
15.12.1959	Команда НАСА завершила розробку верхніх ступенів ракети-носія «Сатурн».

Дата	Подія
Початок 1960 року	За часів адміністрації Дуайта Ейзенхауера задумано продовження програми «Меркурій» — космічну програму, яка передбачала висадку людей на Місяць. Менеджер НАСА Ейб Сільверстайн^[en] дав їй назву «Аполлон» на честь грецького бога світла, музики і Сонця^[14].
Січень 1960 року	Компанія Chance Vought Corporation завершила незалежне секретне дослідження реалізованості пілотованого польоту на Місяць і повернення (MALLAR), яке фінансувалося компанією під керівництвом Томаса Долана (Thomas Dolan).
28.01.1960	Представлено 10-річний план НАСА на 1960—1970 роки^[15].
01.02.1960	Управління балістичних ракет армії США^[en] подало до НАСА результати дослідження під назвою «Програма дослідження Місяця на основі систем із ракетами-носіями „Сатурн“». Воно містило, зокрема, дослідження пілотованих посадок на Місяць.
29.02.1960	Свої пропозиції щодо контракту на другий ступінь ракети-носія «Сатурн» (S-IV) подали 11 компаній: Bell Aircraft Corporation, The Boeing Airplane Company, Chrysler Corporation, General Dynamics Corporation, Convair Astronautics Division, Douglas Aircraft Company, Grumman Aircraft Engineering Corporation, Lockheed Aircraft Corporation, The Martin Company, McDonnell Aircraft Corporation; North American Aviation та United Aircraft Corporation.
3–5.03.1960	Офіційні особи обговорили програму пілотованих космічних польотів, елементи якої були представлені Конгресу в січні. Центру космічних польотів імені Ґоддарда доручено визначити основні припущення, на які мають орієнтуватися всі групи під час подальшої розробки польоту на Місяць^[16].
15.03.1960	Відділ розробки та виробництва Управління балістичних ракет армії США^[en] та вся програма «Сатурн» передані до НАСА. Згідно з указом президента, об'єкти отримали назву Центр космічних польотів імені Маршалла. Офіційне передання відбулася 1 липня.
06.04.1960	Чотири з восьми двигунів H-1 першого ступеня ракети-носія «Сатурн C-1» успішно пройшли статичні випробування в Редстоун-Арсеналі, пропрацювавши сім секунд.
26.04.1960	НАСА оголосило, що для побудови другого ступеня (S-IV) ракети-носія «Сатурн C-1» вибрано компанію Douglas Aircraft.
29.04.1960	На космодромі Редстоун Арсенал всі вісім двигунів H-1 першого ступеня ракети-носія «Сатурн C-1» вперше одночасно пройшли статичні випробування.
26.05.1960	У Космічному центрі імені Маршалла розпочато складання першого ракетного прискорювача «Сатурн» — SA-1.
31.05.1960	НАСА вибрало підрозділ Rocketdyne компанії NAA для розробки J-2 — ракетного двигуна на рідкому водні та рідкому кисні.
08.06.1960	У Центрі космічних польотів імені Маршалла (MSFC) успішно проведено повне статичне випробування восьми двигунів ракети-носія «Сатурн» тривалістю 110 секунд — найтриваліше на той час випробування.
15.06.1960	У Космічному центрі імені Маршалла успішно відбулася перша серія статичних випробувань першого ступеня ракети «Сатурн C-1»: вісім двигунів H-1 працювали протягом 122 с.
01.07.1960	Засновано Центр космічних польотів імені Маршалла^[17], який розроблятиме важкі ракети класу «Сатурн» для програми «Аполлон».
Липень 1960 року	Заступник адміністратора НАСА Г'ю Драйден^[en] анонсував програму «Аполлон» представникам різних галузей промисловості.
25–29.07.1960	Для програми пілотованих космічних польотів затверджено назву «Аполлон». Програма отримає таку назву на майбутній конференції з планів програм НАСА та промисловості^[18].
13.08.1960	Здійснено перше фотогеологічне дослідження поверхні Місяця^[19]. Завершено картографування армією можливих місць посадки на Місяць.
30.08.1960	Оголошено конкурс на розробку техніко-економічного обґрунтування програми.
01.09.1960	Створено офіс проєкту «Аполлон».
10.09.1960	НАСА підписало з підрозділом Rocketdyne компанії NAA контракт на розробку двигуна J-2 на суму приблизно 44 млн дол.
13.09.1960	США і ПАР підписали офіційну угоду про будівництво нової станції стеження за космічними апаратами в Крюгерсдорпі (поблизу Йоганнесбурга). Ця станція стане однією з трьох, оснащених для підтримання постійного зв'язку з місячними та планетарними космічними апаратами.
25.10.1960	Укладено контракти на проведення досліджень із компаніями General Dynamics/Convair, General Electric і Glenn L. Martin Company.
02.11.1960	Опубліковано «Ортографічний атлас Місяця», який містив 5000 базових точок у поєднанні з найкращими доступними на той час фотографіями^[20].
08.11.1960	Джона Кеннеді обрано президентом Сполучених Штатів^[21]. Під час своєї перевиборчої кампанії він використовував аерокосмічні технології як символ національного престижу, пообіцявши, що США будуть «не „перші, але“, не „перші, а також“, не „перші, якщо“, а просто перші»^[22].
29.11.1960	У Центрі космічних польотів імені Маршалла (MSFC) відбувся спільний брифінг щодо програм «Аполлон» і «Сатурн», у якому також узяли участь представники Космічної робочої групи^[en] (STG). Максим Фаже^[en] із Космічної робочої групи і директор Центру космічних польотів імені Маршалла Вернер фон Браун домовилися про розробку спільної програми STG-MSFC для здійснення пілотованої висадки на Місяць. Сфери відповідальності розподілили так: Центр — ракета-носій і висадка на Місяць; Робоча група — навколомісячна орбіта, висадка і повернення на Землю.
02.12.1960	Перший із нової серії статичних запусків ракети «Сатурн». Запуск визнаний успішним лише на 50 %.
6–9.15.1960	Перші огляди техніко-економічного обґрунтування проєкту «Аполлон» компаній General Electric і Martin Company, General Dynamics.
13.12.1960	Введено в експлуатацію транспортну баржу «Палемон» довжиною 180 футів, призначену для транспортування ракет-носіїв «Сатурн» від Центру космічних польотів імені Маршалла (MSFC) до мису Канаверал по воді.
29.12.1960	Компанія Grumman розпочала роботу над дослідженням концепції зустрічі на навколо місячній орбіті.

Дата	Подія
6–12.01.1961	Відбуваються перші засідання технічних груп зв'язку «Аполло», створених для координації обміну інформацією між центрами НАСА.
19.01.1961	Космічний центр імені Маршалла уклав контракти з компаніями Douglas Aircraft Company і Chance Vought Corporation на дослідження запуску пілотованих дослідних експедицій у місячний і міжпланетний простір з навколоземної орбіти.
20.01.1961	Джон Кеннеді склав присягу і став 35-м президентом США^[23].
25.01.1961	Компанія Lockheed Aircraft Corporation отримала контракт від Центру космічних польотів імені Маршалла на дослідження можливості дозаправки космічного корабля на орбіті.
26.01.1961	Щоб дотриматися графіка виконання програми «Аполлон», Вернер фон Браун, директор Космічного центру ім. Маршалла, запропонував змінити ракету-носій «Сатурн C-1» з триступеневої на двоступеневу. Запланований третій ступінь (S-V) скасовано.
30.01.1961	Джон Кеннеді оголосив, що висуває Джеймса Вебба на посаду адміністратора НАСА, а Г'ю Драйдена^[en] — на посаду його заступника. 9 лютого Сенат затвердив ці кандидатури, а 14 лютого вони склали присягу.
07.02.1961	Робоча група з пілотованої висадки на Місяць дійшла висновку, що пілотовану посадку на Місяць можна здійснити протягом найближчого десятиліття за концепцією зближення на навколоземній орбіті або прямого злету.
10.02.1961	Перше статичне випробування прототипу камери тяги для двигуна F-1, проведене підрозділом Rocketdyne Division.
01.03.1961	Оголошено поточні конфігурації ракет-носіїв «Сатурн» C-1, C-2 (чотириступенева версія), C-2 (триступенева версія).
07.03.1961	У Космічному центрі імені Маршалла в Гантсвіллі відбувся перший політ моделі ракети-носія «Сатурн» (SA-1), установленої на статичному випробувальному стенді.
Квітень 1961 року	Компанія Douglas Aircraft Company повідомила, що створення повітряного транспорту для 2-го ступеня ракети «Сатурн C-1» (S-IV) є можливим.
06.04.1961	Під час статичного випробування двигуна F-1 досягнуто рекордного значення тяги для однокамерного двигуна.
12.04.1961	СРСР уперше запустив у космос людину: на космічному кораблі «Восток-1» у космос полетів Юрій Гагарін. Президент США Джон Кеннеді на черговій пресконференції сказав: Вони (СРСР) створили великі ракети-носії, що дало їм змогу першими запустити супутник і першими відправити людину в космос. Я сподіваюся, що ми зможемо реалізувати наші плани цьогоріч, з належною увагою до проблеми життя людей, які беруть участь у цій програмі. Але ми відстаємо… <…> Ми не зможемо наздогнати їх одразу…
20.04.1961	Джон Кеннеді надіслав службову записку віцепрезиденту Ліндону Джонсону, у якій попросив того з'ясувати стан американської космічної програми, а також інших програм, які могли б дати НАСА змогу надолужити згаяне^[24]^[25].
05.05.1961	Перший суборбітальний пілотований політ американського астронавта: на космічному кораблі «Меркурій-Редстоун-3» («Фрідом-7») у космос злетів астронавт Алан Шепард^[26]. Робоча група завершила розробку першого проєкту «Аполлон, фаза А: загальні вимоги до пропозиції щодо пілотованого космічного корабля та системи», що стало першим кроком на шляху до розробки специфікації космічного корабля. Основою планування навколомісячний політ.
13.05.1961	В СРСР видано указ «Про перегляд планів космічних об'єктів для досягнення цілей оборонного призначення». Указ установив датою першого запуску ракети Н-1 кінець 1965 року. Головному конструкторові Ради головних конструкторів^[ru] Володимиру Челомею наказано зосередитися на ЛК-1^[ru] — космічному апараті для пілотованого обльоту Місяця.
22.05.1961	Завершено другий проєкт технічного завдання на розробку вдосконаленого пілотованого космічного корабля, у який додано результати внутрішніх досліджень НАСА та досліджень підрядників щодо технічної здійсненності проєкту.
25.05.1961	Джон Кеннеді у Спеціальному посланні до Конгресу запропонував здійснити висадження людей на Місяць^[27]^[28].
31.05.1961	Космічна робоча група^[en] подала до штаб-квартири НАСА рекомендації щодо відбору й підготовки екіпажу для пілотованих польотів.
02.06.1961	Руйнування шлюзу на греблі Вілер нижче Гантсвілла на річці Теннессі перекрило запланований водний маршрут першого космічного ракетоносія «Сатурн» із Космічного центру імені Маршалла до мису Канаверал на баржі «Палемон»^[29].
05.06.1961	Завершено будівництво величезного стартового комплексу «Сатурн I». Гігантська башта вагою 2800 т є найбільшою рухомою наземною спорудою в Північній Америці.
23.06.1961.	Припинена розробка ракети «Сатурн C-2». НАСА оголосило, що подальші зусилля будуть спрямовані на уточнення концепцій «Сатурн C-3» і «Нова». НАСА також оголосило, що ракета-носій «Сатурн C-1», здатна виводити на орбіту Землі десятитонний корисний вантаж, буде введена в експлуатацію в 1964 році.
26.06.1961	Щоб замінити баржу «Палемон» для транспортування ракети-носія «Сатурн» до мису Канаверал, НАСА придбало баржу YFNB ВМС США.
Липень 1961 року	Розпочалося придбання землі для Центру управління запусками (LOC), розташованого на північ від мису Канаверал, на острові Меррітт-Айленд. Заступник адміністратора НАСА Роберт Сіманс^[en] створив спеціальний комітет на чолі з його технічним помічником Ніколасом Головіним (Nicholas E. Golovin), який мав надати рекомендації щодо ракети-носія для програми «Аполлон». Це стало поворотним моментом у виборі рішення щодо концепції місії^[30].
07.07.1961	Створено Групу з планування великих ракет-носіїв при Міністерстві оборони США та НАСА^[31].
11.07.1961	Почалася серія статичних випробувань двигуна F-1 у повній комплектації.
20.07.1961	Група з планування великих ракет-носіїв офіційно розпочала свою роботу^[32].
24.07.1961	Оголошено про зміни в конфігурації ракети-носія «Сатурн»: C-1: ступені S-I та S-IV; C-2: ступені S-I, S-II та S-IV; C-3: ступені S-IB, S-II та S-IV.
28.07.1961	НАСА запросила 12 компаній подати 9 жовтня пропозиції на участь у тендері на головного підрядника космічного корабля «Аполлон»^[33].
Серпень 1961 року	Завершено будівництво станції глибокого космосу в Хартбістхук, Південна Африка.
02.08.1961	НАСА оголосило, що проводить всебічне дослідження можливих місць запуску місячних космічних апаратів.
05.08.1961	Перший ракетоносій «Сатурн» (SA-1) розпочав водну подорож до мису Канаверал на військово-морській баржі «Компроміс» після об'їзду суходолом греблі Вілер.
09.08.1961	Для розробки системи наведення й навігації космічного корабля «Аполлон» НАСА вибрало Інструментальну лабораторію MIT.
14.08.1961	Перший «Сатурн I» прибув до мису Канаверал.
16.08.1961	Випробування ракетного двигуна F-1 у першій серії запусків повної системи польоту.
24.08.1961	Місцем запуску ракети «Сатурн V» обрано Меррітт-Айленд^[34].
Вересень 1961 року	Сенат дозволив НАСА придбати необхідну кількість землі для додаткових запускних установок на мисі Канаверал.
11.09.1961	НАСА вибрало North American Aviation (NAA) для розробки другого ступеня (S-II) вдосконаленої ракети-носія «Сатурн».
17.09.1961	НАСА запросило 36 компаній до участі в тендері на контракт на виробництво першого ступеня вдосконаленої ракети-носія «Сатурн».
19.09.1961	Адміністратор НАСА Джеймс Вебб оголосив, що новим місцем розташування Центру пілотованих космічних кораблів стане місто Х'юстон у штаті Техас
Жовтень 1961 року	НАСА вибрало проєкт Максима Фаже^[en] як основу на черговому конкурсі з фінансування розробки космічних кораблів.
23.10.1961	Капсула «Меркурій-Редстоун-3» («Фрідом-7»), у якій Алан Шепард здійснив перший суборбітальний космічний політ, передана до Національного музею авіації Смітсонівського інституту.
25.10.1961	Вибрано місце для статичних випробувань ракети «Сатурн».
27.10.1961	Перший політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-1)^[35] за програмою «Аполлон»^[36].
01.11.1961	Космічну робочу групу (STG) офіційно перейменовано на Центр пілотованих космічних кораблів (майбутній Космічний центр імені Ліндона Джонсона), директором якого став Роберт Гілрут.
06.11.1961	Космічний центр імені Маршалла доручив компанії North American Aviation перепроєктувати другий ступінь ракети «Сатурн» (S-II), збільшивши кількість двигунів J-2 з чотирьох до п'яти.
17.11.1961	НАСА оголосило, що контракт на суму бл. 200 млн дол. на будівництво 20 першого ступеня (S-I) ракет-носіїв «Сатурн», подібних до тієї, що була успішно випробувана 27 жовтня, виграла корпорація Chrysler. Контракт діятиме до 1966 року, а поставка першої ракети-носія запланована на початок 1964 року.
27.11.1961	Оригінальний технічний опис космічного корабля «Аполлон» суттєво розширено^[37].
28.11.1961	Контракт на розробку космічного корабля, здатного доставити людину на Місяць, виграла компанія North American Aviation.
Грудень 1961 року	У результаті тривалих обговорень вибрано конфігурацію ракети-носія «Сатурн C-5».
04.12.1961	Завершено роботу над технічним завданням проєкту «Аполлон».
15.12.1961	Підрядником для виробництва першого ступеня ракети «Сатурн C-5» призначено компанію Boeing.
20.12.1961.	Генеральна Асамблея ООН одноголосно ухвалила Резолюцію 1721 (XIV) про міжнародне співробітництво в галузі мирного використання космічного простору^[38]^[39]. НАСА оголосило, що контракт на модифікацію ступеня S-IV ракети «Сатурн» (заміна шести двигунів Pratt & Whitney на один двигун Rocketdyne J-2 виграла компанії Douglas Aircraft.

Дата	Подія
Січень 1962 року	Інженери компанії North American Aviation розпочали створення макетів для визначення елементів конфігурації Командного модуля^[40]. Для Службового модуля «Аполлон» обрано рідке паливо.
05.01.1962	НАСА оприлюднило креслення тримісного космічного корабля «Аполлон», який використовуватиметься в програмі розробки місячної посадки.
11.01.1962	У посланні Конгресу про стан справ у країні президент США Джон Кеннеді сказав^[41]: Зі схвалення Конгресу, минулоріч ми розпочали велику нову справу в космічній галузі. Наша мета полягає не просто в тому, щоб першими висадитися на Місяці. <…> Наша мета полягає в розвитку нової галузі науки, торгівлі та співпраці, зміцненні позицій Сполучених Штатів та вільного світу.
15.01.1962	У Центрі пілотованих космічних польотів (MSC) створено Управління проєктом розробки космічного корабля «Аполлон» (ASPO)^[42]. Керівником нового управління призначено Чарльза Фріка.
22.01.1962	Видано перше технічне замовлення на програму «Аполлон» на виготовлення макетів Командного та Службового модулів «Аполлон».
Лютий 1962 року	Проаналізовано дані аеродинамічної труби НАСА на предмет придатності ракети-носія «Літл Джо^[en]» проєкту «Меркурій» до системи аварійного порятунку «Аполлон».
07.02.1962	На основі дослідження North American Aviation визначено, що оптимальним компонуванням рушійної установки Службового модуля є варіант з одним двигуном.
13.02.1962	НАСА і Lockheed Propulsion Company уклали контракт на створення ракети для системи аварійного порятунку космічного корабля «Аполлон»^[43].
01.03.1962	НАСА обрало компанію Chance Vought Corporation, яка входила в конгломерат Ling-Temco-Vought, підрядником для вивчення стикування космічних кораблів.
02.03.1962	Відділ космічних та інформаційних систем компанії North American Aviation обрав корпорацію Marquardt^[en] для проєктування й побудови реактивних двигунів для космічного корабля «Аполлон».
08.03.1962	North American Aviation уклала контракт на розробку паливних елементів для космічного корабля «Аполлон» з підрозділом Pratt & Whitney Aircraft Division компанії United Aircraft Corporation.
25–31.03.1962	НАСА затвердило плани розробки ракети-носія «Літтл Джо II» для випробувань.
06.04.1962	North American Aviation обрала Thiokol Chemical Corporation для виробництва твердопаливних ракетних двигунів, які використовуватимуться для скидання рятувальної вежі корабля «Аполлон» у разі аварійного припинення запуску або під час планованого виконання місії.
11.04.1962	Президент США Джон Кеннеді призначив програмі «Аполлон» найвищий національний пріоритет (DX).
25.04.1962	Другий політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-2)^[44]. Перший політ у рамках проєкту «Хайвотер^[en]».
11.05.1962	НАСА уклало контракт із General Dynamics/Convair на проєктування та виготовлення ракети-носія «Літл Джо^[en]», яка використовуватиметься для безпілотних суборбітальних випробувальних польотів космічного корабля «Аполлон».
26.05.1962	На космодромі Едвардс і Каліфорнії двигун F-1 уперше запущений на повну потужність протягом 2,5 х.
29.05.1962	Затверджено концепцію мобільної пускової установки для ракети «Сатурн C-5».
Червень 1962 року	П'ять вчених НАСА, одягнених у скафандри, завершили в підрозділі компанії Rocketdyne аналіз можливості обслуговування компонентів ракети J-2 в космосі.
07.06.1962	Вернер фон Браун оголосив на брифінгу, що інженери Центру космічних польотів імені Маршалла (MSFC) погодилися, що найкраща конценція польоту людини до Місяця — зустріч на навколомісячній орбіті (траса Кондратюка). Цей висновок став фіналом дворічних обговорень.
16–22.06.1962	Результати попереднього розслідування North American Aviation показали, що якщо використовувати у Командному модулі атмосферу зі 100-відсоткового кисню, це дало б змогу заощадити близько 13,5 кг ваги і спростити управління.
Липень 1962 року	НАСА обрало для розробки космічного скафандра «Аполлон» підрозділ Hamilton Standard корпорації United Aircraft Corporation. Компанія NAA завершила аналіз і проєктування теплозахисного екрана зі скловолокна.
02.07.1962	НАСА уклало три контракти на загальну суму 289 млн дол. із підрозділом Rocketdyne компанії NAA на подальшу розробку і виробництво ракетних двигунів F-1 і J-2.
10.07.1962	У Відділі космічних та інформаційних систем компанії NAA відбулася перша перевірка макетів космічного корабля «Аполлон» за участі директора Центру пілотованих польотів Роберта Гілрута, керівника програми «Аполлон» Чарльза Фріка та астронавта Вірджила Гріссома.
11.07.1962	НАСА оголосило, що концепцією проєкту «Аполлон» обрано стикування на навколомісячній орбіті (LOR)^[45].
17.07.1962	Джеймс ван Аллен, голова кафедри фізики та астрономії Державного університету Айови, заявив, що серйозну небезпеку для тривалих пілотованих космічних польотів можуть становити протони внутрішнього радіаційного поясу і що, можливо, очистити внутрішній пояс від протонів вдалося б за допомогою ядерних вибухів.
20.07.1962	Джеймс Вебб оголосив, що Центр управління польотами майбутніх пілотованих космічних польотів буде розташований у Центрі пілотованих космічних польотів (MSC).
21.07.1962	НАСА оголосило про плани будівництва вдосконаленого комплексу запуску ракет сімейства «Сатурн» на північний захід від мису Канаверал.
Серпень 1962 року	Для «Аполлона» заплановано обмежене випробування пожежної небезпеки в атмосфері чистого кисню.
06.08.1962	Лабораторія приладобудування Массачусетського технологічного інституту (MIT) замовила електронний комп'ютер Honeywell 1800^[en] для роботи над навігаційною системою космічного корабля «Аполлон».
07–09.08.1962	6 серпня перший готовий макет командного модуля «Аполлон» (BP-25) у масштабі 1:4 випробували на удар в Тихому океані біля входу в гавань Лос-Анджелеса. 9 серпня було проведено ще три випробування.
16.08.1962	Другий ступінь (S-IV^[en]) ракети-носія «Сатурн C-1» успішно пройшов перше статичне випробування, яке тривало десять секунд.
17.08.1962	На конференції з місячної експедиції в Блексбурзі, штат Вірджинія, Карл Саган, астроном Каліфорнійського університету, попередив вчених про необхідність стерилізації місячних космічних кораблів і дезактивації екіпажу «Аполлона»^[46].
22.08.1962	Довжину службового модуля «Аполло» збільшено з 11 футів 8 дюймів (3,56 м) до 12 футів 11 дюймів (3,97 м), щоб забезпечити місце для додаткового палива. За згоди НАСА відповідальність за проєктування й виготовлення систем управління реактивним рухом для командного модуля «Аполлон» передано від компанії The Marquardt Corporation до підрозділу Rocketdyne Division компанії NAA.
Вересень 1962 року	Космічну робочу групу^[en] (Space Task Group) Роберта Гілрута, яка керувала національною космічною програмою пілотованих польотів із Дослідного центру НАСА в Ленглі^[en] (LaRC), перетворено на Центр пілотованих космічних польотів (MSC), який розташувався у Х'юстоні. Космічний центр імені Ліндона Джонсона окреслив попередній план польоту «Аполлона»^[47]. Загальну масу космічного корабля «Аполлон» розподілили в межах передбачуваного обмеження в 90 000 фунтів (40,8 т). Для кожного модуля встановлено цільову межу маси.
10.09.1962	На 13-й день 14-денного експерименту, який мав не меті визначити вплив дихання чистим киснем під час тривалих космічних польотів, у Школі аерокосмічної медицини ВПС на авіабазі Брукс у Техасі спалахнула пожежа в імітованій кабіні космічного корабля. Один із двох офіцерів ВПС отримав серйозні травми.
11.09.1962	Вибрано другу тренувальну групу астронавтів НАСА для забезпечення пілотами програми «Джеміні» та перших місій програми «Аполлон».
12.09.1962	Президент США Джон Кеннеді виступив у Університеті Райса з промовою «Ми вирішили полетіти на Місяць»^[48]: Ми вирішили летіти на Місяць у цьому десятилітті <…> — не тому, що це легко, а тому, що це важко, тому що ця мета допоможе організувати й оцінити наші найкращі сили та здібності, тому що це виклик, який ми готові прийняти, який ми не хочемо відкладати і на який ми маємо намір відповісти, як і інші.
21.09.1962	Ухвалено контракт з Armour Research Foundation на дослідження умов на поверхні Місяця. Попередні дослідження вказували на те, що поверхня Місяця може бути дуже твердою.
04.10.1962	Відбулося перше повнотривале статичне випробування двигуна J-2.
26.10.1962	Змінено схему нумерації польотів у рамках програми «Аполлон»: Запуски PA-1 і PA-2 скасовано. Польоти з використанням ракет-носіїв «Літтл Джо II»: A-001, A-002 і так далі. Польоти з використанням ракет-носіїв «Сатурн C-1»: A-101, A-102 і так далі. Польоти з використанням ракет-носіїв «Сатурн C-1B»: A-201, A-202 і так далі. Польоти з використанням ракет-носіїв «Сатурн C-5»: A-501, A-502 і так далі. Літера «A» позначала «Аполлон», перша цифра — тип або серію ракети-носія, а дві останні цифри — порядок польотів космічних кораблів «Аполлон» у серії.
30.10.1962	Підписано контракт на виробництво ступеня S-II.
Листопад 1962 року	Розпочалося будівництво комплексу Центру управління запусками (LOC). НАСА оголосило про вибір компанії Grumman Corporation як підрядника, який розроблятиме Місячний екскурсійний модуль^[49].
15.11.1962	Компанія Aerojet-General Corporation успішно завершила випробування прототипу двигуна основного двигуна.
16.11.1962	Третій політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-3)^[50]. Другий політ у рамках проєкту «Хайвотер^[en]».
17.11.1962	Наприкінці 14-денного експерименту в Лабораторії обладнання екіпажів ВМС США у Філадельфії чотири офіцери ВМС отримали поранення внаслідок пожежі, спричиненої електричною іскрою в барокамері.
Грудень 1962 року	Компанія North American повідомила про три успішні статичні випробування двигуна аварійного порятунку ракети-носія, призначеного для відведення Командного модуля від ракети-носія у разі передчасного припинення місії.
04.12.1962	Перше випробування основної парашутної системи для кораблів «Аполлон», здійснене на військово-морській авіабазі в Ель-Сентро (Каліфорнія), викрило серйозні проблеми з посадковим апаратом. Один парашут не розгорнувся повністю, другий розгорнувся передчасно, а третій розгорнувся із затримкою. Через погану телеметрію обробити дані не вдалося.
10.12.1962	Адміністратор НАСА Джеймс Вебб написав лист президентові США Джону Кеннеді, у якому пояснив, чому НАСА вибрало для висадки астронавтів «Аполлона» на Місяці концепцію, що передбачала зустріч на навколомісячній орбіті (а не концепцію прямого злету або зустріч на навколоземній орбіті).
11.12.1962	Успішно здійснено перше статичне випробування двигуна відокремлення вежі «Аполлон», розробленого компанією Thiokol Chemical Corporation.
28.12.1962	У підрозділі Rocketdyne компанії North American завершено перші випробувальні запуски двигунів реактивного управління корабля «Аполлон».

Дата	Подія
18.01.1963	Центр досліджень польотів НАСА (FRC) оголосив про укладення з компанією Bell Aerosystems Company, яка входить до складу Bell Aerospace Corporation, контракту на суму 3,61 млн дол. на проєктування та будівництво двох пілотованих дослідних апаратів для висадження на Місяць.
24.01.1963	У North American здійснено першу перевірку мобільності екіпажу в скафандрі International Latex Corporation (ILC) з метою виявлення проблем взаємодії.
26.01.1963	Центр пілотованих космічних польотів (MSC) оголосив нові завдання для семи перших астронавтів.
30.01.1963	Обрано чотири основні субпідрядники для побудови Місячного модуля «Аполлон»: Rocketdyne — двигун для спуску Bell Aerosystems Company — двигун для підйому The Marquardt Corporation — система керування реакцією Hamilton Standard — система кондиціювання повітря
Лютий 1963 року	Компанія Grumman розпочала виготовлення моделі LEM у масштабі однієї десятої для випробувань на розділення ступенів.
07.02.1963	НАСА оголосила про спрощення назв серій ракет-носіїв «Сатурн»^[51]^[52]: «Сатурн C-1» → «Сатурн I» «Сатурн C-1B» → «Сатурн IB» «Сатурн C-5» → «Сатурн V».
12.02.1963	НАСА обрала компанію Marion Power Shovel для проєктування й будівництва гусеничного транспортера — транспортного засобу для перевезення ракети «Сатурн V» у зборі від будівлі вертикального збору до стартового майданчика
25.02.1963	Компанія Grumman розпочала попередні перемовини з компанією Bell Aerosystems щодо розробки двигуна для злету Місячного модуля (LEM).
05.03.1963	НАСА оголосило про укладення 26 лютого угоди з Австралією, яка дозволяє космічному агентству побудувати й експлуатувати кілька нових наземних станцій стеження
06.03.1963	Компанія North American завершила будівництво макета «Аполлона» (BP) 9, який складався з рятувальної вежі та Командно-службового модуля.
13.03.1963	У рамках першого тривалого випробування S-1 Block II випробувано перший ступінь ракети-носія «Сатурн» SA-5. Випробування здійснювалося у статичному режимі і тривало 144,44 с.
25.03.1963	Компанія General Dynamics Convair завершила структурне складання першої ракети-носія для програми випробувань «Літл Джо II^[en]».
28.03.1963	Четвертий політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-4)^[53].
03.04.1963	Чарльз Фрік пішов з посади менеджера Управління проєктом розробки космічного корабля «Аполлон» (ASPO). Виконуючим обов'язки менеджера призначений Роберт Піланд (Robert O. Piland).
10.04.1963	Компанія North American уклала з підрозділом Link Division компанії General Precision, Inc. контракт на суму 9,5 млн дол. на розробку й монтаж двох симуляторів космічних кораблів. За винятком невагомості, тренажери мали імітувати всю місячну місію, зокрема звукові й світлові ефекти.
Травень 1963 року	НАСА і General Dynamics Convair домовилися про значні зміни в контракті на побудову ракети-носія «Літл Джо II^[en]. Вони передбачали побудову двох додаткових ракет, оснащених підсистемою контролю положення. У своїх перших оцінках надійності Місячного модуля компанія Grumman повідомила про ймовірність успіху місії 0,90, а безпеки екіпажу - 0,994. Імовірності, яких вимагало НАСА, становили відповідно 0,984 і 0,9995. Компанія Grumman завершила роботу над макетом Місячного модуля M-1 і розпочала монтаж обладнання в кораблі.
03.05.1963	Компанія Northrop Ventura провела перше із серії кваліфікаційних випробувань системи приземлення на Землю (ELS) для програми «Аполлон».
23.05.1963	Массачусетський технологічний інститут (MIT) запропонував радикально модернізувати бортовий комп'ютер «Аполлона». НАСА схвалило таку модернізацію.
Червень 1963 року	Заморожено більшість проєктів підсистем Командного модуля.
03.06.1963	Довжину адаптера космічного корабля та адаптера «Сатурн V» було збільшено з 8,077 до 8,89 м.
12.06.1963	Для програми «Аполлон» здійснено дослідження траєкторій входження в атмосферу Землі після повернення з Місяця^[54]. Досліджено явище відскоку від атмосфери.
22.06.1963	Затверджено проєкт системи стабілізації та управління корабля «Аполлон».
26.06.1963	В Інженерному центрі розвитку імені Генрі Арнольда^[en] (AEDC) здійснено перше повномасштабне випробування двигуна Службового модуля.
28.06.1963	Після невдалих випробувань функціонування триконічних парашути Apollo Pioneer їх розробка була скасована.
23.07.1963	Заступником помічника адміністратора з питань пілотованих космічних польотів замість тодішнього помічника адміністратора Брейнерда Голмса^[en] призначено Джорджа Мюллера.
28.08.1963	Перший випробувальний політ ракети-носія «Літл Джо II^[en]»^[55].
Серпень 1963 року	Компанія Grumman побудувала повномасштабну картонну модель Місячного екскурсійного модуля (LEM) для аналізу проблем геометрії кабіни, зокрема розташування дисплеїв.
07.11.1963	Pad Abort Test-1^[56] — перше випробування системи аварійного порятунку на старті^[57].
22.11.1963	Лі Гарві Освальд убив Джона Кеннеді^[58].
29.11.1963	Наступний президент США Ліндон Джонсон видав указ про перейменування космодрому і мису Канаверал на честь Кеннеді^[59].
Вересень 1963 року	Завершено будівництво власної будівлі Центру пілотованих космічних польотів. У 1973 році після смерті Ліндона Джонсона Конгрес США перейменував центр на його честь, і відтоді він називається Космічний центр імені Ліндона Джонсона.
24.10.1963	Вибір місця посадки Місячного екскурсійного модуля (LEM).
Жовтень 1963 року	Ухвалено рішення використовувати для всіх пілотованих польотів на навколоземну орбіту ракету «Сатурн IB» — модернізовану версію «Сатурн I».

Хронологія подій програми «Аполлон»

Хронологія подій програми «Аполлон»

1959 рік

1960 рік

1961 рік

1962 рік

1963 рік

1964 рік

1965 рік

1966 рік

1967 рік

1968 рік

1969 рік

1970 рік

1971 рік

1972 рік

1979 рік

Література

Див. також

Примітки

Wikiwand - on

Дата	Подія
20.01.1966	Здійснено місію A-004 — п'ятий політ ракети-носія «Літл Джо II^[en]», четверте випробування системи аварійного порятунку в польоті^[75].
26.02.1966	Запуск AS-201^[76] — перший безпілотний запуск у рамках програми, суборбітальний політ до Атлантичного океану. Цілі: перевірка структурної цілісності ракети-носія і корисного вантажу, розділення ступенів, перевірка роботи бортових систем ракети-носія, запуск корисного вантажу, перевірка бортових систем космічного корабля, надійність теплозахисту і робота допоміжних наземних об'єктів. Унаслідок збою під час найбільшого нагрівання теплозахисного щита не вдалося отримати інформацію про роботу абляції під час входу в атмосферу.
05.07.1966	Запуск AS-203^[77]. Космічного апарата на борту не було. Метою запуску було оцінити роботу відсіку інструментів в орбітальному польоті, отримати інформацію про роботу систем охолодження й вентиляції, переміщення рідин і передавання тепла в паливних баках, роботу систем орієнтації та терморегулювання, системи управління польотом, а також зібрати дані щодо поведінки рідкого водневого палива на орбіті, щоб переконатися в необхідності передбачити можливість перезапуску S-IVB.
25.12.1966	Запуск AS-202^[78]^[79]^[80]: суборбітальний політ Командно-службового модуля до Тихого океану. Ступінь S-IVB була визнана придатною для пілотованих польотів.

Дата	Подія
21.02.1967	Запуск «Аполлона-1»^[81]: наземні випробування. Весь екіпаж — Вірджил Гріссом, Едвард Вайт і Роджер Чаффі — загинув у пожежі під час випробувань на стартовому майданчику.
09.11.1967	Запуск «Аполлона-4»^[82]. Перший випробувальний 8,5-годинний політ ракети «Сатурн V», виведення безпілотного космічного апарата на високу навколоземну орбіту; демонстрація повторного запуску двигуна S-IVB; перевірка теплового екрана з моделюванням швидкості й кута траєкторії повернення з Місяця.

Дата	Подія
22–23.01.1968	Запуск «Аполлона-5»^[83]. Безпілотне випробування ракети-носія «Сатурн IB» в навколоземному орбітальному польоті. Демонстрація рухову установку для зльоту й спуску, пілотування ракетою-носієм, перший запуск корабля з Місячним модулем, 11-годинна місія для його випробовування.
08.02.1968	Ухвалено рішення відмовитися від другого безпілотного польоту Місячного модуля «Аполлона»^[84].
04.04.1968	Запуск «Аполлона-6»^[85]. Останній безпілотний запуск за програмою «Аполлон». 10-годинна місія з метою визначити, у яких умовах відбуватимуться пілотовані польоти. Оцінювання «Сатурна V» на предмет здійснення пілотованих польотів. Другий політ «Сатурна V» без екіпажу, спроба демонстрації переходу на траєкторію польоту до Місяця та переривання польоту з використанням двигуна Службового модуля; три відмови двигуна, зокрема невдалий перезапуск S-IVB. Контролери польоту використовували двигун Службового модуля для повторення профілю польоту «Аполлона-4».
11–22.10.1968	Запуск «Аполлона-7»^[86]. Екіпаж: Воллі Ширра, Волтер Каннінгем, Донн Ейсел. Перший пілотований космічний політ у рамках програми «Аполлон». 11-денний політ навколоземною орбітою з метою відпрацювання та комплексних випробовувань Командного модуля, а також дослідження командно-вимірювального комплексу. Перша пряма телевізійна трансляція з орбіти, здійснена пілотами.
21—27.12.1968	Запуск «Аполлона-8»^[87]. Екіпаж: Френк Борман, Джеймс Ловелл, Вільям Андерс. Перший пілотований політ «Сатурна V». Перший в історії людства обліт Місяця. Командно-службовий модуль за 20 годин здійснив 10 обертів навколомісячною орбітою.

Дата	Подія
03–13.03.1969	Запуск «Аполлона-9»^[88]. Екіпаж: Джеймс Макдівітт, Девід Скотт, Рассел Швайкарт. Другий пілотований політ «Сатурна V». Імітація польоту на Місяць на навколоземній орбіті. Перший пілотований політ Командно-службового і Місячного модулів на навколоземній орбіті. Відпрацювання перебудови корабля і маневрів, які виконуватимуться на навколомісячній орбіті у подальших місіях. Перевірка портативної системи життєзабезпечення, яка використовуватиметься на поверхні Місяця.
18—26.05.1969	Запуск «Аполлона-10»^[89]. Екіпаж: Томас Стаффорд, Джон Янг, Юджин Сернан. Генеральна репетиція першої висадки на Місяць; Місячний модуль пролетів на висоті 15 км над поверхнею Місяця.
16–24.07.1969	Запуск «Аполлона-11»^[90]. Екіпаж: Ніл Армстронг, Майкл Коллінз, Базз Олдрін. Перша посадка людей на поверхню Місяця, здійснена на базі Спокою в морі Спокою. Тривалість перебування на поверхні — 2 год 31 хв. Екіпаж привіз на Землю 21,55 кг місячного ґрунту.
14–24.11.1969	Запуск «Аполлона-12»^[91]. Екіпаж: Чарлз Конрад, Річард Гордон, Алан Бін. Друга посадка, здійснена в Океані Бур за 200 м від космічного корабля «Сервеєр-3», який приземлився там за 2,5 року до того. Астронавти демонтували деякі деталі цього апарата і привезли їх на Землю. Крім того, вони зібрали 34,30 кг місячних порід і привезли їх на Землю. Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 7 год 45 хв.