Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пісочна)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Пісочній — парафія і храм Рудниківського деканату Стрийської єпархії Української греко-католицької церкви в селі Пісочній Розвадівської громади Стрийського району Львівської области. У храмі брали шлюб Михайло Гаврилко та Олена з Гордієвських^[1][2].

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пісочна)
49°27′00″ пн. ш. 23°58′11″ сх. д.
Тип	церква
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Пісочна
Конфесія	УГКЦ
Єпархія	Стрийська єпархія
Будівництво	1867 — 1893
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Пісочна) (Україна)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Успіння Пресвятої Богородиці.

Історія церкви

Дерев'яний храм був зведений в 1893 році, замінивши давню дерев'яну церкву, яка існувала вже в [1832] році. Найвеличніші художні твори, які є тепер у храмі, малював вояк УСС, імовірно, це був Осип Курилас, який три роки жив і творив у Пісочні^{[джерело?]}.

Візитацію парафії здійснили: митрополит Михайло Левицький (1832), митрополит Йосиф Сембратович (1881), митрополит Андрей Шептицький (1909), єпископ Никита Будка (1938)^{[джерело?]}, єпископ-помічник Богдан Манишин (2018^[3], 2019^[4]) та єпископ Стрийський Тарас Сеньків (2019^[5], 2020^[6], 2021^[7], 2023^[8]).

При парафії діють спільнота «Матері в молитві» (2008) та Духовно-просвітницький центр ім. о. Маркіяна Шашкевича (2019)^[3][4]. Від 2018 року в храмі зберігаються мощі святого Миколая Чудотворця (перевезені з м. Флоренція, Італія)^[9].

Кількість парафіян: 1832 — 747, 1844 — 752, 1854 — 815, 1864 — 794, 1874 — 906, 1884 — 1.037, 1894 — 1.030, 1904 — 976. 1914 — 1.192, 1924 — 1.287, 1936 — 1.352.

Парохи

• о. Лаврентій (1645)^{[джерело?]},
• о. Іоан Брежинський (1776—1800)^{[джерело?]},
• о. А. Крижановський (1800—1826)^{[джерело?]},
• о. Войтинський (1826—1827)^{[джерело?]},
• о. Григорій П'ясецький ([1832]—1856),
• о. Микола Вергановський (1855),
• о. Климентій Левицький (1856—1857, адміністратор),
• о. Іван Константинович (1857—1865+),
• о. Дмитро Строцький (1865—1866),
• о. Максим Струминський (1866—1867, адміністратор),
• о. Атаназій Стахурський (1867—1895+),
• о. Петро Петриця (1895—1897, адміністратор),
• о. Василь Кузьмич (1897—1921+),
• о. Омелян Калинюк (1922—[1944]),
• о. Олександр Ілевич (1944—1953)^{[джерело?]},
• о. Олександр Сабат (1953—1972)^{[джерело?]},
• о. Богдан Щур (1972—1980)^{[джерело?]},
• о. Йосиф-Гавриїл Віновський (1981—1986)^{[джерело?]},
• о. Петро Сольський (1986—2017)^{[джерело?]},
• о. д-р Володимиром Ждан (від 2017),
• о. Тарас Бабій (2017—2021, сотрудник)^[3],
• о. Микола Яцків (2018—2021, сотрудник)^[10],
• о. Богдан Коцан (від 2021, сотрудник)^[10].