Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Славсько)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Славську — парафія і храм греко-католицької громади Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви у селищі Славсько, Славської громади, Стрийського району, Львівської области. Пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 2922/1-м)^[1].

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Славсько)
48°50′50″ пн. ш. 23°26′56″ сх. д.
Тип	церква
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	селище Славсько, Славська громада, Стрийський район, Львівська область
Конфесія	УГКЦ
Єпархія	Самбірсько-Дрогобицька
Архітектор	Василь Нагірний
Художник	Модест Сосенко, Юліан Буцманюк
Засновано	1901
Будівництво	1901
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Славсько) (Львівська область)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Історія

• 1832—1906 — церква належала до Скільського деканату.
• 1900 — розібрано дерев'яну церкву святого Михайла ([1832—1901])^[2].
• 1901 — за проєктом архітектора Василя Нагірного завершено будівництво храму під титулом Успіння Пресвятої Богородиці. Під час зведення святині підтримку надавав митрополит Андрей Шептицький^[3].
• 1907—1944 — церква належала до Тухлянського деканату.
• 1909 — церкву розписано художниками Модестом Сосенком та Юліаном Буцманюком^[3].
• 1944 — пошкоджено купол під час бомбардування Славського радянською авіацією^[4].
• 1994 — надано статус пам'ятки архітектури місцевого значення^[3].

Обабіч церкви біля дзвіниці встановлений пам'ятник громадському діячу, письменнику о. Миколі Устияновичу^[4], який власне був настоятелем церкви у 1842-1870 роках^[5].

Парафія

Чисельність парафії
Рік	Число ос.
1832	1034
1834	1137
1844	1203
1864	1189
1874	1140
1884	1237
1894	1313
1904	1653
1914	1935
1924	1747
1936	2088

Настоятелі

• о. Микола Глодзинський (1832);
• о. Іван Заревич (1836, адміністратор);
• о. Антін Скудлинський ([1838]);
• о. Михайло Медвецький (1838—1839, адміністратор);
• о. Анатазій Левицький (1839—1840);
• о. Іван Раковський (1840—1841);
• о. Микола Устиянович (1841—1842, адміністратор; 1842—1870)^[4];
• о. ? (1842—1868);
• о. Олександр Сабат (1868—1872, адміністратор);
• о. Стефан Михалевич (1872—1896);
• о. Петро Мінко (1895—1896, сотрудник; 1896—1897, адміністратор);
• о. Євстахій Качмарський (1897—1932+);
• о. Йосиф Мартинович (1928—1929?, сотрудник);
• о. Василь Еліясевський (1932—1933, адміністратор);
• о. Йосиф Леміщук (1933—1939);
• о. Іван Гаврилюк (1938—1939, сотрудник);
• о. Ілля Янковський (1930—1933, сотрудник; 1941—1944);
• о. Андрій Петришин — нині^[6].